» » Це був мій шлях, яким мене вела Марія

Це був мій шлях, яким мене вела Марія

  • 06 січня 2015, 10:25

Це був мій шлях, яким мене вела МаріяНастало літо, закінчений університет, попереду робота в успішній компанії та можливість відповісти на спокуси цього світу. Зміни в гірший бік не змусили себе довго чекати. Але Бог мене оберігав. Незважаючи на початок мого дорослого життя і всі спокуси цього світу, я почала шукати можливість поїхати в Меджуґор'є. Думаючи про паломництво, розуміла, що можу повернутися іншою, тому відчувала внутрішній опір. Я пам'ятала, як боляче було, коли розривала зв'язки з Церквою, навіщо ж знову мені повертатися? Але я сказала своє «так» і віддала все в руки Бога і Богородиці ... Сама як слід не молилася про цю поїздку, а просто чекала, чи відбудеться взагалі що-небудь. Свої християнські книги, медальйони та інші предмети духовного змісту я пожертвувала Церкві, а на моєму банківському рахунку було, здається, всього близько 20 євро.

Я хотіла служити в Меджуґор'ї, і це було цілком можливо, але там мені не було де жити. Написала до молитовної спільноти «Світло Марії» в Меджуґор'є, щоб дізнатися, чи можна пожити у них, але всі місця були зайняті аж до вересня. Мене втішила обіцянка спільноти молитися про моє покликання і про те, щоб Бог відкрив Свій задум щодо мене. Через два тижні я мала вийти на роботу. За день до цього я приїхала в студентський гуртожиток, але цей ранок почався для мене з неприємної звістки – я дізналася, що «викинута» звідти. Все-таки я взяла себе в руки і пішла на роботу. Весь день доводилося приховувати свої переживання. Було боляче не від самого факту, що мене просто «викинули», а від того, яким чином мені це повідомили. Того дня у нас із колегами починалися зйомки в павільйоні Вищої Школи Бізнесу. Я зібралася з духом і почала готувати приміщення для роботи. Як же я була здивована, виявивши там образ Гваделупської Божої Матері поруч із великою дерев'яною моделлю літака! Я була вражена – що в такому приміщенні робить Богородиця? Але в той же час я відчула радість – Богородиця зі мною. А ввечері до мене на електронну пошту надійшов лист із Північної Америки, в якому говорилося, що Богородиця (так, Богородиця!) мені «подарувала» квартиру в Меджуґор'ї до вересня. Можна їхати і почати служіння. Я відчула глибоку радість і впевненість у тому, що мені необхідно бути там.
Усе вирішено – їду. Я хотіла приєднатися до групи паломників, що їхали в Меджуґор'є на автобусі, але, отримавши відмову, була змушена купити квиток на літак (якби не допомога Богородиці, я б не змогла собі цього дозволити). У Меджуґор'є я летіла через Стамбул над Україною. Це було 17 липня. Після обіду, отримавши повідомлення про збитий малайзійський літак, я вперше усвідомила, наскільки серйозне те, що відбувається в Україні.

Це був мій шлях, яким мене вела МаріяПо приїзді все було спокійно, тільки моє серце було закрите. Я не відчувала нічого особливого, навіть тієї радості і відчуття, що я у себе вдома, які відчувала обидва попередні рази, коли була в Меджуґор'ї. Зміни в моєму серці відбувалися дуже повільно, мені було нелегко знову відкрити його. Тільки через кілька тижнів під час об'явлення Богородиці я відчула бажання піти на сповідь, чого не робила вже цілий рік. Перед сповіддю я зайшла в храм помолитися. Я зволікала, але відчувала, що Богородиця буквально бере мене за руку і веде на сповідь. Це було звільненням. Тому, що мені довелося пережити, можна присвятити окреме свідчення. Немов чиєюсь рукою з моїх плечей було знято важкий тягар. На сповіді священик дозволив мені говорити, звертаючись прямо до Ісуса. Внутрішньо оплакуючи свої гріхи, я склала їх всі до підніжжя Хреста. Ця сповідь зробила чудо – я відчула фізичну легкість. Мій тягар буквально зник. Мені здавалося, що ця легкість прийшла до мене лише на один вечір, але я відчувала її ще протягом довгого часу. Вона була справжня. Описати, що я відчувала, неможливо.

Наближався вересень, і нарешті з'явилася можливість пожити протягом 2 тижнів у молитовній спільноті «Світло Марії». Прийшовши перший раз у гості, я увійшла в гостьову кімнату, де на великому образі біля стіни мене вже чекала Вона – Гваделупська Божа Матір ... Озираючись назад, розумію, що це був мій шлях, яким мене вела Марія. Вона привела мене не тільки до внутрішнього звільнення, але й у спільноту. Я чекала цього 3 роки.

Христина, Латвія

Переглядів 3700
Додати коментар

Послання Богородиці, 25 вересня 1997., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! Сьогодні вас закликаю усвідомити, що без любові не зможете зрозуміти, що Бог має бути на першому місці у вашому житті. Тому, дітоньки, закликаю вас усіх любити не людською, але Божою любов’ю. Так ваше життя буде кращим та безкорисним. Ви зрозумієте, що Бог дається вам найпростішим способом із любові. Дітоньки, щоб ви зрозуміли Мої слова, які вам даю з любові, моліться, моліться, моліться, і ви зможете з любов’ю приймати інших та прощати всім, хто заподіяв вам зло. Відповідайте молитвою, бо молитва – це плід любові до Бога-Творця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 149439
11:25, 14-07-2014
Всі статті

Фоторепортаж

«    Листопад 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати