Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати й сестри, дорогі паломники, які зібралися на цю духовну конференцію, за яку я дякую організаторам, а також усім учасникам.
Зараз, брати й сестри, ми живемо у важких умовах, коли властиве нам соціальне життя фактично завмерло. Ми живемо в обмежених умовах, в умовах ізоляції, тому й у нашому улюбленому Меджуґор’ї – досить суттєві зміни, тому що немає паломників і навіть парафіяни не в змозі прийти в храм через санітарні приписи.
Сьогодні, у тих умовах, у яких живемо, ми користуємося іншими можливостями для контакту. І я хотів би сьогодні сказати вам кілька дуже суттєвих слів, що стосуються того, що нас турбує.
Усі ми переживаємо багато видів неспокою. І не завжди усвідомлюємо, звідки цей неспокій походить. А джерела цього неспокою вкладені як у нас самих, так і в оточенні, серед якого ми живемо та діємо. Тому ми відкриваємо ці джерела й намагаємося їх пізнати. Часто вони – у нашому минулому, стосуються наших поганих спогадів, стосуються скоєних гріхів і проявляються в докорах сумління. Але багато хто діє саме зараз, коли занепокоєння приходить ззовні, через усі ці події, які відбуваються. І через те, що ми не завжди в змозі впоратися з цими подіями.
А перш за все ми боїмося майбутнього, ми не знаємо, що нас чекає, не знаємо, чи впораємося, не знаємо, чи знайдемо втрачену роботу, не знаємо, чи зможемо перемогти фінансові проблеми, які нам поставить життя. І ці занепокоєння нас дуже ослаблюють. І проявляються вони в смутку, депресії, нервозності, безсонні, утраті апетиту й навіть – у небажанні молитися. Тому що ми втрачаємо надію.
У цей же час ми в Меджуґор’ї вшановуємо Божу Матір під Її титулом Цариці миру. Цей титул був введений в Лоретанську літанію папою Бенедиктом ХV під час Першої світової війни. А відразу після війни спалахнула епідемія – пандемія грипу під назвою «іспанка», яка поглинула мільйони людей [50 млн. чол.].
І папа Бенедикт ХV звернувся до Божої Матері: «Прибіжище грішних, Розрадо скорботних». Адже Матір Божа – це наша опора.
Найдавніший антифон з 4 століття саме так говорить про це: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво. Молитвами нашими в скорботах не погорди...» І тому цей титул Божа Матір вибрала собі сама, як підтверджують візіонери в Меджуґор’ї, щоб прийти до нас у цей важкий час.
Наше занепокоєння передається нашому оточенню, присутнє в наших сім’ях, тому що ми заражаємося занепокоєнням і передаємо його своїм ближнім. А сім’я, яка живе занепокоєнням, починає впливати на більш широке оточення – на життя парафії, містечка, на життя району тощо. Тому дуже важливо, щоб ми знаходили мир у серці.
Дорогі брати й сестри, ми тепер живемо в літургійний період великої події, найбільшого свята, найбільшої події в історії спасіння, якою є Пасха. Господь Ісус, що з’явився апостолам після Воскресіння (це називається христофанією), завжди вітав їх двома вітаннями: «Не бійтеся, це– Я». Й інше: «Мир вам!»
Ісус приносив мир своїм апостолам, які закривалися через страх перед євреями, що засудили Ісуса на смерть, а також – жили занепокоєнням і невпевненістю в завтрашньому дні. Господь Ісус прийшов їх заспокоїти саме тим, що воскрес, що переміг нашого найбільшого ворога – смерть. А смерть – це наслідок гріха, так само – гріха первородного. І тому дав їм першу програму: ідіть у Галілею, туди, де Я здійснював чудеса, де проповідував Слово Боже, туди, де перебувавіз вами, і там знайдете Мене.
І дійсно, ця прекрасна христофанія на березі Галілейського озера, коли Ісус уранці прийшов на берег, побачив апостолів, які повертаються з невдалого улову, і питає їх: «Дітоньки, чи маєте що з’їсти?» Таке повернення до елементарних, людських потреб –це приклад Божої Милосердної любові. І що Він зробив? Приготував їм сніданок.
І саме від таких наших дрібних знаків залежить наш стан, який заспокоює всіх, що живуть навколо нас, і в той же час дає нам нові сили й нові крила. Слово «мир» у Біблії використовується 343 рази. Про нього говорить Старий Завіт часто устами пророків, але також говориться про нього в Євангеліях і Посланнях св. ап. Павла.
Дозвольте процитувати деякі фрагменти, які помістив св. Лука, а саме: гімн Захарії, який щоранку читається в Літургії Годин: «Завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру». По суті, це – заклик до всіх нас, що живуть зараз у темряві, у тіні смертній. Тих, хто помирає через цю нову хворобу, і тих, хто ще помре. Ми повинні «спрямувати наші ноги на дорогу миру», на який нам указує Ісус.
Під час Різдва Ісуса Христа до ангела, який сповіщав пастухам народження Ісуса, приєдналася велика кількість ангелів, які прославляли Бога словами: «Слава во вишніх Богу, й на землі мир людям його вподобання». Пізніше св. Павло у посланнях використовував вітання своїм адресатам як побажання миру у вступі, а часто й на закінченні своїх послань. Господь Ісус часто використовував це слово.
Згадаймо жінку, котра доторкнулася до плаща Ісуса, щоб отримати зцілення. Ісус каже цій жінці: «Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі». Вона страждала, була сповнена занепокоєння. Багато років тривала її хвороба, у тих умовах –невиліковна. І Господь Ісус, зцілюючи її, каже їй: «Іди з миром». Жінці в Тирі-Сидоні сказав: «Дочко, твоя віра спасла тебе, іди з миром». Також і вона пізнала благодать зцілення. Ісус відправляє її дорогою спокою.
І далі: «О, коли б ти пізнав день, що служить спокою», – говорить, дивлячись на Єрусалим, який буде зруйнований унаслідок інтервенції римських військ. «Але зараз це закрито перед твоїми очима». Саме це життя, нерозпізнання того, що важливо, чи нерозпізнання тих часів і місць, де Бог розкриває себе, – так само в нашому серці –призводить до того, що ми не стаємо дітьми спокою. «О, коли б ти пізнав у той день те, що служить спокою», – говорить Він кожному з нас.
І нарешті, ми повинні сказати, що спокій має ціну. Господь Ісус говорить про це: «Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю. Не мир Я прийшов принести на землю, а меч». Який меч? Тоді, коли ми реально захищаємо Бога й людину, то зустрічаємося з ворожістю. Ми захищаємо мир, а інші направляють на нас мечі, злі думки, злі наміри, злі дії. І ми це повинні перенести.
Будучи захисниками миру, будучи людьми спокою, будемо тими, хто також вітає інших: «Мир вам», –як вітає Ісус. Ми є тими, хто повинен зазнати всіх замахів на мир. І повинні захищати тих, хто наражається на небезпеку. Тому Ісус у Нагірній проповіді, яка записана в Євангелії від св. Матвія, сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться».
Нехай цей заклик буде для нас девізом у переживанні цього часу пандемії. Нехай ця дорога світу призведе нас до припинення цього важкого часу так само через повторення: «Ісусе, я довіряю Тобі». Тому що Ісус був названий «Князем миру». Він –Сам Мир, Він – Утілення Спокою. А те, що «блаженні миротворці», також стосується й нас –паломників Меджуґор’я, де ми схиляємо коліна перед нашою Царицею, Царицею Миру, яка заспокоює нас своєю присутністю.
Вона була під час зіслання Св. Духа у світлиці, у день П’ятдесятниці, тому що вона вносила мир. І цей мир для нас – дар від Бога. Адже Бог є Богом миру. Приймімо ж цей дар із вдячністю й будьмо тими, хто несе спокій іншим. І таким чином будемо названі синами Божими.
Дорогі паломники, дорогі організатори нашої зустрічі! Бажаю всім у цей вечір великого миру, який походить від Бога. Амінь.
До зустрічі в Меджуґор’ї!
