Апп. Прохора, Ніканора, Тимона й Пармена
Апостол
1 Кор.10, 12-22.
12. Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. 15. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? 17. Тому, що один хліб, – нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі. 18. Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20. Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми – міцніші від нього?
Євангеліє
Мт. 16, 20-24.
20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. 21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: "Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23. Він обернувся і сказав Петрові: "Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.
