Муч. Василіска
Апостол
Діян. 15, 35-41
35. Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє. 36. По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються.» 37. А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком. 38. Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу. 39. І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру. 40. А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті. 41. І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.
Євангеліє
Йо. 10, 27-38
27. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28. і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. 29. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! 30. Я і Отець – одно.» 31. Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. 32. Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» 33. А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» 34. Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви – боги? 35. Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, – а Писання годі усунути! – 36. то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, – бо я сказав, що я – Син Божий? 37. Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! 38. Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
