Мучч. Агапія і шістьох ін
Іс. 8. 13- 9. 7
13. Господа сил – його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти! 14. Він – камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізраїля; він – сіть і пастка на мешканців Єрусалиму. 15. Багато з них спотикнеться, впаде й розіб'ється, заплутається в сіті й упіймається. 16. Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об'явлення у серці моїх учнів. 17. Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю. 18. Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми – знаки і прообрази в Ізраїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні. 19. Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, – то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, – 20. щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку. 21. І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору, 22. подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. 23. І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську. 1. Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло. 2. Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють. 3. Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки – як за часів Мідіяна. 4. Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров'ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. 5. Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. 6. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить. 7. Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.
Бт. 6. 9-22
9. Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом. 10. Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета. 11. Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства. 12. Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі. 13. І сказав Бог до Ноя: "Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них. Отож я знищу їх разом із землею. 14. Зроби собі ковчег із соснового дерева. Зробиш його з переділами й просмолиш його зсередини та ззовні смолою. 15. Зробиш його так: триста ліктів завдовжки, п'ятдесят завшир і тридцять заввиш. 16. Дах зробиш у ковчезі й зведеш його на один лікоть вище. Двері в ковчезі зробиш збоку. Збудуєш його поверхами: долішній, середній і верхній. 17. Оце я наведу потоп вод на землю, щоб вигубити під небом всяке тіло, що в ньому віддих життя. Все, що є на землі, загине. 18. Але з тобою я зроблю союз. Ти ввійдеш у ковчег, ти, твої сини, твоя жінка й жінки твоїх синів з тобою. 19. З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег подвоє з кожного роду, щоб зберегти їх живими з тобою. Нехай будуть самець і самиця, 20. З кожного роду птаства, з кожного роду скоту й з кожного роду земних плазунів, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими. 21. Ти ж візьми для себе всяких харчів і збережи їх у себе, щоб ти й вони мали що їсти. 22. І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він.
Прип. 8. 1-21
1. Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос? 2. На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях. 3. Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає: 4. "Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос. 5. О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь! 6. Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві. 7. Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне. 8. Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого. 9. Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання. 10. Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне, 11. бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею. 12. Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе. 13. Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу 14. У мене рада й помисл; | я – розум, у мене сила. 15. Мною царі царюють | і князі встановляють право. 16. Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю. 17. Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить. 18. Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість. 19. Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій – над срібло добірне. 20. Я ходжу путями правди, | стежками права, 21. щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.
