Свщмч. Теодота, єп. Киринейського
Іс. 1 19 – 2, 3.
19. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. 20. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.» 21. Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же – душогубці! 22. Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою. 23. Князі твої – бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить. 24. Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам! 25. Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе. 26. Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.» 27. Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені – справедливістю. 28. А всім відступникам і грішникам – погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть. 29. Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі. 30. Ви станете, як дуб, на якім зів'яло листя, і як той сад, що води не має. 31. Потужний стане клоччям, праця ж його – іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити. 1. Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим. 2. На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї. 3. І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму.»
Бт. 1, 14-23
14. Тоді сказав Бог: "Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років; 15. нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю." І так сталося. 16. І зробив Бог два великі світила: світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі. 17. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, 18. та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. 19. І був вечір і був ранок – день четвертий. 20. Тоді сказав Бог: "Нехай закишать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною." 21. І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; 22. і благословив їх Бог, кажучи: "Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі." 23. І був вечір і був ранок – день п'ятий.
Прип. 1, 20-33.
20. Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає, 21. на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує: 22. "Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку? 23. Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам. 24. За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати, 25. за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, – 26. то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде; 27. як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток. 28. Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть. 29. За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли, 30. поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, – 31. тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми. 32. Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх. 33. Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха”.
