ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
2 Сам 7, 4-17
Читання з Другої книги Самуїла.
Тими днями прийшло слово Господнє до Натана: «Іди й скажи слузі моєму Давидові: Так Господь говорить: Чи ти будуватимеш Мені дім, помешкання для Мене? Бо Я не жив у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, й по цей день: Я ввесь час ходив у наметі та у скинії. Чи Я ж за ввесь час той, поки блукав із синами Ізраїля, промовив хоч би слово до котрогось із суддів Ізраїля, яким Я наказував пасти Мій народ Ізраїля: Чому, мовляв, ви не збудуєте Мені кедрового дому? Оце ж скажи слузі моєму Давидові: Так каже Господь Воїнств: Я взяв тебе від отари з пасовиська, щоб ти був князем над Моїм народом, над Ізраїлем. Я був з тобою всюди, куди ти ходив. Я викорінював усіх твоїх ворогів з-перед Твого обличчя і вчинив для тебе ім’я велике, як ім’я величних цієї землі. Я призначу місце Моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не буде більше хитатися, бо сини беззаконня не будуть більш його гнобити, як раніше, з того дня, як Я поставив суддів над Моїм народом Ізраїлем. І усмирю для тебе усіх твоїх ворогів. І оце Господь звіщає тобі, що Він збудує тобі дім. А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, Я поставлю по тобі твого потомка, який вийде з твого лона, й утверджу його царювання. Він збудує дім Імені Моєму, і Я скріплю його царський престол навіки. Я буду його батьком, а він буде Мені сином. Коли ж він провиниться, Я покараю його людською різкою й людськими карами: милості ж Моєї від нього не відніму, як Я відняв її від Саула, якого Я відкинув перед тобою. Твій дім і твоє царство перед Моїм обличчям повіки існуватиме, і престол твій буде тривалий повіки”». Згідно з тими словами й усіма цими видіннями переказав усе Натан Давидові. Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 89, 4-5. 27-28. 29-30
Рефрен: Милість до нього збережу повіки.
1.Я уклав завіт зі своїм вибранцем, *
поклявся Давидові, слузі своєму:
Навіки затверджую твоїх нащадків *
і буду підтримувати твій престол †
з покоління в покоління.
2.Він закличе до Мене: «Ти – Отець мій, *
мій Бог, Скеля мого спасіння!»
І Я зроблю його первородним, *
вищим за царів світу.
3.Навіки зберігатиму над ним своє милосердя, *
і Мій завіт буде йому вірний.
І закріплю навіки-віків його нащадків, *
а його престол – так, як дні неба.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Алілуя, алілуя, алілуя.
Зерно – це Слово Боже, а сіяч – Христос;
кожен, хто Його знайде, житиме повіки.
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 4, 1-20
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сі яв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів». І сказав: «Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!» А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе стається в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; і слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися і щоб їм не було прощено!» І каже їм: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? Сіяч сі є слово. Ось ті, які при дорозі, де сіється слово: як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі ; потім, коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: це ті, які почули слово, але клопоти цього віку й зваба багатства та пожадання всього іншого, входячи, заглушують слово – і воно стає без плоду. А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять плід: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!» Слово Господнє.
