Римо-католицький календар
Середа ХХІІ звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
1 Кор 3, 1-9
Читання з Першого послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати, я не міг говорити до вас як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. Я годував вас молоком, а не твердою їжею, тому що ви не могли їсти, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні. Адже коли між вами є заздрість і суперечки , то хіба ви не тілесні, хіба ви не поводитеся по-людському?
Бо коли хтось каже: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлоса», то чи ж ви не тілесні люди? Хто такий Аполлос? Або хто Павло? Вони тільки служителі, через яких ви повірили, — кому скільки вділив Господь. Я посадив, Аполлос поливав, та зростив Бог. Тому ні той, хто садить є чимось, ні той, хто поливає, лише Той, хто вирощує — Бог. Хто садить і хто поливає, є одне; кожний одержить особисту нагороду згідно зі своєю працею. Бо ми є Божими співпрацівниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею.
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 33 (32), 12-13. 14-15. 20-21 (П.: пор. 12б)
Народ блаженний, що його Бог вибрав.
Або: Блаженний народ, якого Бог обрав собі у спадок.
Блаженний народ, для якого Господь є його Богом, — *
народ, якого Він обрав собі у спадок.
Господь поглянув з неба *
і усіх людських синів побачив.
Він глядить зі своєї оселі *
на всіх, що землю населяють.
Той, хто кожному з ни сотворив серце, *
діла всі їхні знає.
Наша душа Господа чекає — *
Він наш помічник і оборонець.
Адже в Ньому розвеселиться наше серце, *
бо ми надіємось на Його святе Ім’я.
Спів перед Євангелієм
Лк 4, 18
Алілуя, алілуя, алілуя.
Господь послав Мене благовістити убогим,
проповідувати визволення полоненим.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Лк 4, 38-44
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус увійшов у дім Симона. А Симонова теща була охоплена великою гарячкою. І Його просили за неї.
Ставши над нею, Він заборонив гарячці, й вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм.
Коли ж заходило сонце, всі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх.
Виходили біси з багатьох, викрикуючи й гукаючи: «Ти — Син Божий!» Та Він, картаючи їх, не дозволяв говорити, бо вони знали, що Він Христос.
Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А натовпи шукали Його, й прийшли до Нього, та стримували Його, щоб не йшов від них.
А Він сказав їм: «І іншим містам Мені необхідно благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий».
І Він проповідував по синагогах Юдеї.
Слово Господнє.
