Вівторок XVIII Звичайного тижня, рік І
Перше читання
Чис 12, 1-13
Читання з Книги Чисел
Марія з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він-бо взяв жінку-кушійку, і говорили: «Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив Він?» Господь почув те. З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі. Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: «Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів».
І вийшли вони троє. І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє, сказав: «Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, Я б, Господь, у видінні об’явивсь йому, і в сні говорив з ним. Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі. Устами до уст розмовляю Я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?» І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь. Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази.
Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена. Тож каже Арон до Мойсея: «Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, що по-дурному вчинили ми. Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом». І закликав Мойсей до Господа словами: «Благаю Тебе, Боже, уздорови її».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 51(50), 3-4. 5-6. 12-13 (П.: пор. 3а)
Змилуйся, Боже, бо ми дуже грішні
Помилуй м’я, Боже, з милости Твоєї; *
з великого милосердя Твого зітри мої провини.
Обмий мене повнотою від вини моєї, *
очисть мене від гріха мого.
Провини-бо мої я знаю, *
і гріх мій завжди передо мною.
Тобі, Тобі єдиному, згрішив я, +
і зло на очах Твоїх учинив я, *
щоб Ти у вироку Твоїм був оправданий і правий, коли будеш судити.
Серце чисте створи мені, о Боже, *
і дух потужний віднови в нутрі моїм.
Не відкидай мене від обличчя Твого, *
духа Твого святого не відбирай від мене.
Спів перед Євангелієм
Йн 1, 49б
Алілуя, алілуя, алілуя
Равві, Ти — Син Божий.
Ти — Цар Їзраїлю!
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 14, 22-36
† Слова Євангелія від святого Матея
Коли народ наситився, Ісус зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, Він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що Він іде морем, жахнулись. «То привид!» — заговорили й закричали з переляку.
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, — це Я, не страхайтеся!»
Аж тут Петро озвавсь до Нього й каже: «Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!»
«Підійди!» — сказав Ісус.
І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!»
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух.
А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: «Ти істинно — Син Божий!»
І перепливши, прибули в землю генезаретську. Пізнали Його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про Нього. І принесли до Нього всіх недужих та й просили Його, аби тільки приторкнутись їм до краю Його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.
Слово Господнє
