Римо-католицький календар
Четвер ІІ тижня Великого Посту
Перше читання
Єр 17, 5-10
Читання з Книги пророка Єремії
Так говорить Господь:
«Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа. Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній.
Щасливий чоловік, який на Господа вповає і чия надія в Господі. Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє; у рік посухи йому байдуже, воно не перестає родити.
Лукаве над усе у світі серце людське — і незціленне! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 1, 1-2. 3. 4 і 6 (П.: Пс 40(39), 5а)
Благословенний, хто довіривсь Богу
або: Блаженний муж, який поклав свою надію на Господа
Блажен чоловік, який не ходить за радою безбожних, *
не стає на дорогу грішних, †
і в згромадженні насмішників не засідає,
але в законі Господньому його бажання; *
і він роздумує день і ніч над Його законом.
Він буде, як дерево, посаджене над водними потоками, *
яке дасть плід свій у свою пору;
і листя якого не зів’яне, *
і все, що він учинить, буде вдалим.
Не так безбожні, не так! *
Вони — мов полова, яку вітер розвіває.
Адже Господь знає праведних дорогу, *
а дорога безбожних загине.
Спів перед Євангелієм
Пор. Лк 8, 15
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Блаженні ті, хто, почувши слово щирим і добрим серцем,
бережуть і приносять плід у терпеливості.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Євангеліє
Лк 16, 19-31
† Слова Євангелія від святого Луки
Того часу Ісус сказав фарисеям: «Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А якийсь бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми у струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; та й пси приходили й лизали його рани.
Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І в аду він, терплячи муки, звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: “Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї”.
Та Авраам промовив: “Дитино, згадай, що ти отримав свої блага за свого життя, так як Лазар — лихо. А тепер він тут втішається, ти ж — мучишся. І крім усього цього, між нами й вами покладена велика безодня, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не змогли, і щоби звідти до нас не переходили”.
Той же відказав: “Благаю тебе, батьку, пошли його до дому мого батька, бо маю п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждання”.
Та Авраам відповів: “Вони мають Мойсея та пророків: хай їх слухають”.
А той мовив: “Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються”.
Він же сказав йому: “Якщо Мойсея і пророків не слухають, навіть якби хто з мертвих воскрес, не повірять”».
Слово Господнє
