Римо-католицький календар
П’ятниця V Звичайного тижня, рік І
Перше читання
Бут 3, 1-8
Читання з Книги Буття
Змій був найхитріший з усіх польових звірів, що їх створив Господь Бог. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?»
Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саду. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”». І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло».
Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; отож позшивали собі смоківне листя і поробили собі пояси.
Але почули вони луну від Господа Бога, який ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався Адам із своєю жінкою від обличчя Господа Бога серед дерев саду.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 32(31), 1-2. 5. 6. 7 (П. пор. 5в)
Прости, о Боже, всю мою провину
або: Прости, Господи, мого гріха безбожність.
Блажен, кому простилось беззаконня, *
кому гріх покрито.
Блаженна людина, якій Господь переступу не порахує, *
і в чиєму дусі підступу немає.
Перед Тобою свій гріх я визнав *
і не приховав свого беззаконня,
а сказав: «У своїх переступах Господу я признаюсь». *
І Ти простив мого гріха безбожність.
За це буде молитися до Тебе всякий побожний *
у час відповідний,
тож навіть у велику повінь *
води не наблизяться до нього.
Ти для мене притулок, *
від утисків мене оберігаєш.
Радісними вигуками спасіння *
Ти мене огорнеш.
Спів перед Євангелієм
Пор. Ді 16, 14б
Алілуя, алілуя, алілуя.
Господи, відкрий нам серце,
щоб сприйняти нам слово Твого Сина.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мк 7, 31-37
† Слова Євангелія від святого Марка
Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя.
І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!» тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.
Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.
І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все зробив: глухим дає слух, а німим — мову».
Слово Господнє
