Римо-католицький календар
П’ятниця ІІ тижня Великого Посту
Перше читання
Бут 37, 3-4. 12-13а. 17б-28
Читання з Книги Буття
Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу. Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
Пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.
А Ізраїль сказав до Йосифа: «Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них». І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані. Вони ж угледіли його здаля і, поки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.
Тож казали один до одного: «Он іде той повелитель снів! Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь яму і скажемо: Лютий звір пожер його. Тоді побачимо, що буде з його снів».
Почув це Рувим і намагався врятувати його з їхніх рук, сказавши: «Не позбавляймо його життя!» Далі Рувим сказав до них: «Не проливайте крові, вкиньте його в ту яму, що в пустині, але руки на нього не накладайте». Це він сказав, бажаючи врятувати його з їхніх рук і повернути його батькові.
І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому, взяли його та й вкинули в яму, яма ж була порожня, води не було в ній. І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде караван ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.
Тоді каже Юда до своїх братів: «Що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров? Краще продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло». І послухали його брати.
Ішли ж мимо мідіянські купці, а вони витягнули Йосифа з ями та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 105(104), 16-17. 18-19. 20-21 (П.: пор. 5а)
Згадайте чуда, що вчинив Господь наш
Він навів голод на землю, *
знищив усі їхні запаси хліба.
А перед ними послав людину: *
Йосифа, запроданого в рабство.
Кайданами скували його ноги, *
залізо оповило його шию,
доки не прийшло Його слово, — *
доки його не очистила Господня мова.
Цар послав його звільнити, — *
визволив його володар народів.
Він настановив його господарем над усім своїм домом *
і управителем над усім своїм маєтком.
Спів перед Євангелієм
Йн 3, 16
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Аж так Бог полюбив світ,
що дав свого Єдинородного Сина,
щоб кожний, хто вірить у Нього,
не загинув, але мав життя вічне.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Євангеліє
Мт 21, 33-43. 45-46
† Слова Євангелія від святого Матея
Того часу Ісус сказав первосвященикам і старшим народу: «Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому давильню, збудував башту, винайняв його виноградарям та й виїхав далеко. Коли ж прийшов час на плоди, послав він своїх слуг до виноградарів, щоб узяти свої плоди. Та виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням. Тоді знову послав інших слуг, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.
Нарешті послав до них свого сина, кажучи: “Мого сина вони пошанують”.
Виноградарі ж, побачивши сина, заговорили між собою: “Це ж спадкоємець; ходімо, вб’ємо його — і спадщина буде наша”. І схопивши його, викинули геть за виноградник і вбили. Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим виноградарям?»
Кажуть йому: «Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим виноградарям, які будуть віддавати його плоди своєчасно».
Каже їм Ісус: «Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: “Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших”? Тому кажу вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити плоди Царства». Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них, і намагалися Його схопити, та побоялися людей, бо вони вважали Його за пророка.
Слово Господнє
