Римо-католицький календар
Середа VI звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
Як 1, 19-27
Читання з Послання святого апостола Якова
Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в мові, повільна на гнів. Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості. Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.
Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе. Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до чоловіка, який розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він. А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.
Коли хто думає, що він побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність – примарна. Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.
Слово Господнє
Псалом респонсорійний
Пс 15(14), 2-3а. 3бв-4аб. 5 (П.: пор. 1б)
Хто же спочине на горі Господній?
або: Хто спочине на Твоїй святій горі, Господи?
Той, хто в досконалості ходить *
і чинить по правді,
хто говорить правду у своєму серці; *
хто язиком своїм не лукавить.
Той, хто своєму ближньому зла не робить *
і не зневажає своїх ближніх.
Він лиходія за ніщо вважає, *
але він звеличує тих, які Господа бояться.
Той, хто не віддає на лихву свого срібла *
і не бере хабарів супроти невинних.
Хто так вчиняє – *
не похитнеться повіки.
Спів перед Євангелієм
Пор. Еф 1, 17-18
Алілуя, алілуя, алілуя
Отець Господа нашого Ісуса Христа нехай просвітить очі нашого серця,
щоб ми знали, якою є надія нашого покликання.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 8, 22-26
Читання святого Євангелія від Марка
Того часу Ісус з учнями прийшли до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього. І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: «Щось бачиш?» Підвівши погляд, той каже: «Бачу людей… бачу, ходять, мов дерева».
Потім Він знову поклав руки на його очі – і тоді той прозрів, видужав і бачив усе виразно.
І Він відіслав його додому, кажучи: «До села не заходь».
Слово Господнє
