Римо-католицький календар
Середа ХVIІІ звичайного тижня, рік І
Перше читання
Чис 13, 1-2а. 25 – 14, 1. 26-29. 34-35
Читання з Книги Чисел
У Паран-пустині Господь промовив до Мойсея: «Пошли людей та нехай розглянуть Ханаан-землю, що ось Я хочу дати її синам Ізраїля».
Повернулися вони з розглядин краю під кінець сорока днів. І, прибувши, прийшли вони до Мойсея та Арона й усієї громади синів Ізраїля в Паран-пустині, у Кадеші, і принесли вістку їм та всій громаді й показали їм плоди землі. Тож оповіли йому, кажучи: «Прийшли ми в землю, куди ти посилав нас; вона таки й справді молоком та медом тече, ось і плоди її. Тільки ж народ, що в ній живе, сильний та й міста укріплені, вельми великі; бачили ми там і потомків Анака. Амалек живе в землі Негев; а Хеттит і Євусій та Аморій живуть у горах, Ханаан же живе при морі і завдовж берегів Йордану».
Тоді Калев заходився втихомирювати людей, що були проти Мойсея, і промовив: «Ми таки підемо й посядемо її, стане-бо сили в нас її підбити». Чоловіки ж, які ходили з ним на розглядини, твердили: «Ні, мовляв, не в силі ми напасти на той народ; він від нас сильніший».
І рознесли вони між синами Ізраїля недобрі вістки про землю, яку розслідили, кажучи: «Земля, що нею ми пройшли, щоб розвідати її, то така земля, яка пожирає своїх мешканців, а всі люди, що їх ми бачили там, великі на зріст. Бачили ми там і велетнів, синів Анака, з роду велетнів; і самим нам здавалось, наче ми та сарана, і такими, певно, й були ми в їхніх очах». Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
Господь промовив до Мойсея та Арона: «І доки ця ледача юрба нарікатиме на Мене? Чув Я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють Мені. Тож скажи їм: «Як живу Я – слово Господнє, – зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха. У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на Мене. За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як Я вас покину. Сам Я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти Мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть»».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 106(105), 6-7а. 13-14. 21-22. 23
Пробач, о Боже, своєму народу
Ми згрішили з нашими батьками, *
провинилися, вчинили беззаконня.
Батьки наші в Єгипті *
на чуда Твої не вважали.
Незабаром вони діла Його забули, *
поради Його не чекали.
І запалали жадобою в пустині, *
і заходилися спокушувати Бога на безлюдді.
Забули Бога, Спаса свого, *
що вчинив великі подвиги в Єгипті,
діла предивні в землі Хама, *
страшенні – над Червоним морем.
Вже говорив про те, щоб їх запропастити, *
якби Мойсей, Його вибранець,
не став Йому навпроти на проломі, *
щоб відвернути Його гнів, щоб Він їх не знищив.
Спів перед Євангелієм
Лк 7, 16
Алілуя, алілуя, алілуя
Великий пророк устав між нами,
і Бог навідався до народу свого.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 15, 21-28
+ Слова Євангелія від святого Матея
Ісус пішов в околиці тирську та сидонську. Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно». Він же не озвався до неї і словом.
Тут приступили Його учні й почали Його просити: «Відпусти її, бо вона кричить за нами».
А Він у відповідь промовив: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля».
Та ж підійшла і, вклонившись Йому в ноги, каже: «Господи, допоможи мені!»
Він відповів їй: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». А вона каже: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх». Тоді відповів їй Ісус: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш». І видужала її дочка від тієї години.
Слово Господнє
