Римо-католицький календар
Велика П’ятниця Господньої муки
Перше читання
Іс 52, 13 – 53, 12
Читання з Книги пророка Ісаї
Ось пощастить слузі моєму;
він вознесеться, піде вгору,
стане вельми великим.
І як вражалися численні, –
так був спотворений його вигляд,
що майже перестав бути виглядом чоловіка,
і його подоба була не такою, як в людських синів, –
так численні народи будуть дивуватись,
царі затулять рота свого;
бо таке побачать, що їм не оповідалось,
довідаються про таке, чого не чули.
Хто б повірив тому, що ми чули?
Кому рамено Господнє об’явилось?
Він, мов той пагін, виріс перед Ним,
мов корінь із землі сухої.
Не було в ньому ні виду, ні краси,
щоб на нього споглядати, –
ні вигляду не було у ньому,
щоб нам подобатись.
Зневажений, останній між людьми,
чоловік бóлів і той, хто знає, що таке страждати;
немов людина, що перед нею обличчя закривають,
зневажений, і ми його нізащо мали.
Та він наші недуги взяв на себе,
він ніс на собі наші болі.
Ми ж, ми гадали, що його покарано,
що Бог його побив, принизив.
Він же був поранений за гріхи наші,
роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на ньому,
і його ранами ми вилікувані.
Усі, як вівці, ми блукали;
кожен ходив своєю дорогою;
провини нас усіх Господь поклав на нього.
Його мордовано, та він упокорявся
і не розтуляв своїх уст;
немов ягня, що на заріз ведуть його,
немов німа вівця перед обстригачами,
не відкривав він уст.
Насильством і судом його усунули.
Хто вболівав за його потомство?
Адже його вирвано з землі живих,
за злодіяння Мого народу його побито аж до смерті.
Гріб йому призначили разом з безбожними,
і з злочинцями його могила,
хоч він і не вчинив насильства,
і не було обману в устах у нього.
Та Господь схотів придавити його стражданням.
Якщо він принесе своє життя в жертву умилостивлення,
то узрить потомство, житиме довго,
і рука його вчинить успішно волю Господню.
Після трудів душі своєї він побачить світло
і насититься своїм знанням.
Слуга Мій виправдає багатьох,
їхні беззаконня понесе на собі.
Тому Я дам йому, як пай, премногих;
він з сильними буде ділити здобич,
адже видав на смерть свою душу І
був зачислений до лиходіїв;
а він узяв на себе гріхи багатьох
і за винуватих заступався.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 31(30), 2 і 6. 12-13. 15-16. 17 і 25 (П.: Лк 23, 46)
Дух мій ввіряю в руки Твої, Отче
або: Отче, у Твої руки я віддаю Мого духа.
Господи, я покладав надію на Тебе, †
тож хай не буду засоромлений навіки. *
У своїй праведності мене визволь.
У Твої руки дух мій ввіряю. *
Ти викупив мене, Господи, Боже правди.
Для усіх моїх ворогів я посміховищем став,
також для моїх сусідів, †
і страховищем для моїх знайомих: *
вони, коли бачили мене надворі, втікали геть від мене.
Мене забули, наче померлого, викинули з серця; *
я став як розбитий глечик.
Я ж на Тебе, Господи, покладаю надію. *
Я сказав: «Ти є моїм Богом. †
У Твоїх руках моя доля».
Спаси мене від руки моїх супостатів *
і від тих, хто мене гонить.
Засяй на слугу Твого світлом свого обличчя, *
спаси мене у своєму милосерді.
Тож всі ви, які надієтеся на Господа, будьте мужні, *
і нехай міцне буде ваше серце!
Друге читання
Євр 4, 14-16; 5, 7-9
Читання з Послання до євреїв
Брати! Маючи великого Первосвященика, який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.
Христос, за днів своєї плоті, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав.
Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Флп 2, 8-9
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Христос став для нас слухняним аж до смерті, і то смерті хресної.
Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке є понад всіма іменами.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Євангеліє
Йн 18, 1 – 19, 42
Страсті Господа нашого Ісуса Христа від святого Йоана
Схоплення Ісуса
Є. Того часу Ісус зі своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. Знав же це місце і Юда, зрадник Його, бо часто Ісус збирався там зі своїми учнями. Тож Юда, взявши загін воїнів і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, світильниками та зброєю. Ісус, знаючи все, що мало з Ним статися, вийшов і каже їм:
+ Кого шукаєте?
Є. Йому відповіли:
К. Ісуса Назарянина!
Є. Каже їм:
+ То Я є!
Є. Стояв з ними і Юда, зрадник Його. Коли ж Він сказав їм: "То Я є!” – вони подалися назад і попадали на землю. Він знову запитав їх:
+ Кого шукаєте?
Є. Вони ж сказали:
К. Ісуса Назарянина.
Є. Ісус відповів:
+ Я ж сказав вам, що то Я є. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть.
Є. Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: "З тих,кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них”. Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я ж того слуги – Малх. Та Ісус сказав Петрові:
+ Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
Ісус перд Анною та Каяфою. Петрове відречення
Є. Тоді загін воїнів, тисяцький і слуги юдеїв схопили Ісуса і зв’язали Його та повели спочатку до Анни. Він же був тестем Каяфи, який був того року первосвящеником. Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. А за Ісусом ішов слідом Симон-Петро та ще один учень. Цей же учень був знайомий первосвященикові, тож він і увійшов разом з Ісусом до подвір’я первосвященика. А Петро стояв біля дверей ззовні. Тоді вийшов учень,
який був знайомий первосвященикові, сказав одвірній й провів Петра. А служниця-одвірна й каже Петрові:
О. Чи і не ти з учнів цього чоловіка?
Є. Той відповів:
О. Я ні!
Є. Стояли також раби й слуги, які розпалили вогнище, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся.
А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів та про Його вчення. Ісус відповів йому:
+ Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагозі й в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив.
Є. Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг завдав удару по щоці, промовивши:
О. Оце так Ти відповідаєш первосвященикові?
Є. Ісус йому відповів:
+ Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле; якщо ж добре,то чому Мене б’єш?
Є. Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи. А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його:
О. А чи і не ти з Його учнів?
Є. Він заперечив і сказав:
О. Я ні!
Є. Один із слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже:
О. Чи не тебе я бачив з Ним у саду?
Є. Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень.
Ісус перед Пилатом
Є. А Ісуса повели від Каяфи у преторій. Був же ранок. І вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти Пасху. Тоді Пилат вийшов до них назовніі каже:
О. Яке обвинувачення висуваєте проти цього чоловіка?
Є. Вони йому у відповідь сказали:
К. Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі.
Є. Тоді Пилат їм сказав:
О. Візьміть Його ви і судіть Його за вашим законом!
Є. Сказали йому юдеї:
К. Нам не можна нікого страчувати, –
Є. щоби сповнилося Ісусове слово, яке Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти.
Розмова Ісуса з Пилатом
Є. Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його:
О. Чи Ти Цар юдеїв?
Є. Ісус відповів:
+ Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене?
Є. Пилат відповів:
О. Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?
Є. Ісус відповів:
+ Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої слуги воювали би, щоб Я не був виданий юдеям. Нині ж Моє царство не звідси.
Є. Тоді Пилат Його запитав:
О. То Ти таки Цар?
Є. Ісус відповів:
+ Це ти кажеш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби дати свідчення істині. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос.
Є. Каже Йому Пилат:
О. А що таке істина?
Є. І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і сказав їм:
О. Жодної провини я в Ньому не знаходжу. Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв?
Є. Тоді вони знову закричали, вигукуючи:
К. Не Його, а Варавву! –
Є. Варавва ж був розбійником.
Оце – Людина
Є. Тоді Пилат узяв Ісуса й відшмагав бичем. А воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й обгорнули Його багряним одягом; вони підходили до Нього й казали:
К. Радій, Царю юдеїв!» –
Є. і били Його по щоках. І Пилат знову вийшов назовні і сказав їм:
О. Ось виводжу Його вам назовні, щоб ви знали, що жодної провини я не знаходжу в Ньому.
Є. Вийшов Ісус назовні, маючи на собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм:
О. Оце – людина!
Є. Та коли побачили Його первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи:
К. Розіпни, розіпни!
Є. Каже їм Пилат:
О. Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини.
Є. Юдеї відповіли йому:
К. Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо Божим Сином сам себе вчинив!
Є. Тож коли Пилат почув це слово, то ще більше злякався. Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові:
О. Звідки Ти?
Є. Ісус же не дав йому відповіді. Тоді каже Йому Пилат:
О. До мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе?
Є. Ісус йому відповів:
+ Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі,має більший гріх.
Є. Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи:
К. Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві!
Вирок
Є. Тож, почувши ці слова, Пилат вивів Ісуса назовні, сів на місце судді, що зветься Літóстротос, – єврейською мовою: Габбатá. Була ж п’ятниця, День Приготування перед Пасхою, близько шостої години. І він каже юдеям:
О. Ось ваш Цар!
Є. Тоді вони зчинили галас:
К. Візьми, візьми та розіпни Його!
Є. Пилат їх запитує:
О. Вашого Царя маю розіп’яти?
Є. Первосвященики відповіли:
К. Ми не маємо царя, крім кесаря!
Є. І тоді він видав Його їм, щоб був розіп’ятий.
Розп’яття Ісуса
Є. Тож взяли Ісуса. І, несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа, де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса – посередині. Пилат же зробив напис і помістив на хресті. А було написано: "Ісус Назарянин, Цар юдеїв”. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-латинськи і по-грецьки. Та юдейські первосвященики говорили Пилатові:
К. Не пиши: "Цар юдеїв”, але: "Він сказав: Я – Цар юдеїв!”
Є. Пилат відповів:
О. Що я написав, – те написав!
Є. А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хітон. Хітон був не з кусків шитий, а цільно згори тканий. Тож сказали один одному:
К. Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього,кому припаде.
Є. Це щоби збулося Писання, яке говорить: "Розділили Мій одяг між собою і за Мою одежину кидали жереб”. Воїни так і зробили.
Останні слова
Є. А біля Ісусового хреста стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого Він любив, Ісус промовив до матері:
+ Жінко, ось твій син!
Є. Потім звернувся до учня:
+ Ось твоя мати!
Є. І від тієї години взяв її учень до себе.
Смерть Ісуса
Є. Після цього, знаючи, що все вже звершилося, каже Ісус, аби довершилося Писання:
+ Прагну!
Є. Стояла повна посудина оцту. Отже, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. Спробувавши оцту, Ісус сказав:
+ Звершилося!
Є. І схиливши голову, віддав духа.
Всі стають на коліна і певний час стоять мовчки.
Ісусові пробивають серце
Є. Оскільки була п’ятниця, День Приготування, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши же до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той,хто бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. І він знає, що каже правдиві речі, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: "Кістка Його не буде поламана”. І знову ж, у іншому місці Писання говориться: "Будуть дивитися на Того, кого прокололи”.
Покладення до гробу
Є. Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, – але таємним, із-за страху перед юдеями, – попросив Пилата, щоби забрати тіло Ісуса. І Пилат дозволив.Тож прийшов і забрав Його тіло. Прибув також і Никодим, який рані приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста мірок. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотнами з пахощами, – згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. А на тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду – нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. Тож тут і поклали Ісуса,з огляду на юдейську п’ятницю, День Приготування, бо гробниця була близько.
Слово Господнє
