» » » Літургійні читання на суботу ІІ тижня Великого Посту (РКЦ)

Літургійні читання на суботу ІІ тижня Великого Посту (РКЦ)

  • 23 березня 2019, 00:30

Римо-католицький календар
Субота ІІ тижня Великого Посту

Перше читання
Міх 7, 14-15. 18-20

Читання з Книги пророка Міхея

Паси народ Твій, Господи, жезлом своїм, овець спадщини Твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! Як за днів Твого виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.
Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ решті Твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.
Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибинь моря всі гріхи їхні. Ти явиш Твою вірність Яковові, Твою милість Авраамові, як Ти поклявся батькам нашим ще за днів днедавніх.

          Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 103(102), 1-2. 3-4. 9-10. 11-12 (П.: пор. 8а)

Бог милосердний і безмірно щедрий

Благослови, душе моя, Господа *
і, все нутро моє, – Його святе Ім’я.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усі  Його благодіяння.

Він прощає всі твої провини, *
зцілює всі твої хвороби.
Він визволяє твоє життя  від могили, *
щедрістю і милосердям Він тебе вінчає.

Не завжди Він буде палати гнівом, *
не навіки обурюватися буде.
Він не вчинив нам згідно з нашими гріхами, *
не відплатив нам за нашим беззаконням.

Бо як небо високо над землею, *
так звеличилася милість Його †
над тими, хто Його боїться.
Як схід від заходу далекий, *
так Він віддалив від нас наші беззаконня.

Спів перед Євангелієм
Лк 15, 18

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Встану, піду до свого батька і йому скажу:
«Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою».

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Євангеліє
Лк 15, 1-3. 11-32

+ Слова Євангелія від святого Луки

Того часу наближалися до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і разом з ними їсть.
А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: «Один чоловік мав двох синів. І молодший з них сказав батькові: "Батьку, дай мені належну частину майна”. І він поділив між ними майно.
І по небагатьох днях зібравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розгульно. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він та й пристав до одного з громадян тієї країни, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав.
Прийшовши до себе, він сказав: "Скільки наймитівмого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду. Встану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів”. Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. 
Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. А син сказав йому: "Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм”. Та батько сказав своїм слугам: "Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і сандалі на ноги; приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся”. І почали веселитися.
А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. Закликавши одного із слуг, він розпитував, що б це воно було. Той сказав йому: "Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв назад”. Тож він розгнівався і не хотів увійти.
А його батько вийшов і вмовляв його. Та він у відповідь сказав своєму батькові: "Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені ніколи не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля”.
А той відказав йому: "Дитино, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся”».

          Слово Господнє

Переглядів 54
  • 23 березня 2019, 00:30
  • Друк
Додати коментар

Послання Богородиці, 19 червня 1986р., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! Цими днями Мій Господь дозволяє Мені вимолити для вас більше благодатей. Тому хочу вас знову заохотити молитися, дорогі діти! Моліться безперестанку! Так дам вам радість, яку Мені дає Господь. Із цими благодатями, дорогі діти, хочу, щоб ваші страждання були радістю. Я ваша Мати й хочу вам допомогти. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 162079
11:25, 14-07-2014
Всі статті

Фоторепортаж

«    Квітень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати