» » » Літургійні читання на суботу ІІ тижня Великого Посту (РКЦ)

Літургійні читання на суботу ІІ тижня Великого Посту (РКЦ)

  • 03 березня 2018, 00:30

Римо-католицький календар

Субота ІІ тижня Великого Посту

Перше читання
Міх 7, 14-15. 18-20

Читання з Книги пророка Міхея

          Паси народ Твій, Господи, ґирлиґою Твоєю, овець спадщини Твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.

          Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові Твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.

          Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибинь моря всі гріхи їхні. Ти явиш Твою вірність Яковові, Твою ласку Авраамові, як Ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.

          Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 103(102), 1-2. 3-4. 9-10. 11-12 (П.: пор. 8а)

Господь – ласкавий, повен милосердя

Благослови, душе моя, Господа *
і все нутро моє – Його святе ім’я.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усіх добродійств Його ніколи.

Він прощає усі твої провини, *
зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями, *
вінчає тебе ласкою та милосердям.

Не буде вічно Він змагатись *
й не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив Він із нами, *
і не за провинами нашими відплатив Він нам.

Бо як високо небо над землею, *
така велика Його милість над тими, що Його бояться.
Як далеко схід від заходу, *
так віддалив Він від нас злочинства наші.

Спів перед Євангелієм
Лк 15, 18

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Встану та й піду до батька мого, і скажу йому:
«Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!»

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Євангеліє
Лк 15, 1-3. 11-32

+ Слова Євангелія від святого Луки

          Усі митарі й грішники приходили до Ісуса, щоб Його почути. А фарисеї з книжниками нарікали: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними».

          Тоді Ісус сказав до них цю притчу:

          «В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: „Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає”. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.

          І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

          Опам’ятавшись, він сказав до себе: „Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів”. І встав він і пішов до батька свого.

          І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: „Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином”.

          А батько кликнув до слуг своїх:

          „Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”. І вони заходились веселитися.

          А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: „Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим”.

          Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: „Ось стільки років служу тобі й ніколи не преступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля”.

          Батько ж сказав до нього: „Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”».

          Слово Господнє

Переглядів 103
  • 03 березня 2018, 00:30
  • Друк
Додати коментар

Послання Богородиці, 6 березня 1986р., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! І сьогодні вас закликаю більше відкритися Богові, щоб міг через вас діяти. Наскільки ви відкриєтеся, стільки плодів приймете. Хочу знову закликати вас до молитви. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 123788
11:25, 14-07-2014

Фоторепортаж

«    Квітень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати