Перше читання
Дан 13, 41-62
Читання з Книги пророка Даниїла
На вигнанні у Вавилоні громада Ізраїля засудила на смерть Сусанну, про яку двоє старих видали ложне свідоцтво.
Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане! Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають».
І почув Господь її голос, і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім’я Даниїл, і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крови цієї!» Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?» Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля! Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво».
Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости». Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу».
Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв, судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати. Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною». А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє».
Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть перевернула твоє серце! Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня. Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом». Той відповів: «Під дубом». Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас».
І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього. А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, – вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 23(22), 1-2а. 2б-3. 4. 5. 6 (П.: пор. 4аб)
Я не тривожусь, бо Ти є зі мною.
Господь – мій пастир: *
Нічого мені не бракуватиме.
На буйних пасовиськах *
Він дає мені лежати;
Веде мене на тихі води. *
Він відживляє мою душу,
веде мене по стежках правих *
імені ради свого.
Навіть коли б ходив я долиною темряви, – *
я не боюся лиха, бо Ти зо мною.
Жезло Твоє й палиця Твоя – *
вони дають мені підтримку.
Готуєш стіл для мене *
перед моїми противниками;
Ти голову мою помазав миром, *
переливається мій кубок.
Добрість і милість будуть мене супроводити *
усі дні життя мого,
і житиму в домі Господнім *
по віки вічні.
Спів перед Євангелієм
Єз 33, 11
Хвала Тобі, Слово Боже.
Господь говорить: Не бажаю смерті грішника,
але щоб відвернувся від своєї поведінки і жив.
Хвала Тобі, Слово Боже
Євангеліє
Йн 8, 1-11
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус подавсь на Оливну гору. Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до Нього; Він же, сівши, навчав їх.
І привели тоді книжники і фарисеї до Нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, і кажуть до Нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж Ти на те?» Іспитували вони Його, казавши так, – щоб мати чим оскаржити Його.
А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. А що вони наполягали та допитувалися в Нього, то Він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!» І знову нахилившись, писав по землі.
Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.
Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»
«Ніхто, Господи», – відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і Я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши».
Слово Господнє
У році В, якщо цей фрагмент Євангелія був прочитаний у неділю, потрібно прочитати наступний
Євангеліє
Йн 8, 12-20
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус промовляв до фарисеїв, кажучи: «Я – світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя».
Отож і мовили до Нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе – неправдиве Твоє свідоцтво».
А Ісус їм відказує: «Хоч Я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо Я знаю, звідкіля прийшов Я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. Ви судите за тілом – Я не суджу нікого. Коли Я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам Я, а з Отцем, який послав Мене. Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей – правдиве. Я свідчу про себе самого, – а й Отець, який послав Мене, про Мене свідчить».
Тоді вони сказали Йому: «Де ж Твій Отець?»
Відрік Ісус: «Ані Мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви Мене, то й Отця мого теж знали б».
Промовив Він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто Його не схопив, бо не прийшла ще година Його.
Cлово Господнє
