01. 11. 2024 р. у Словаччині 30 молитовних груп вирішили відповісти на заклик Пресвятої Діви Марії — молитися і постити за Її наміри. Одним із конкретних намірів була молитва за перебіг молитовної зустрічі за мир у Попраді.Кожна з груп мала свого координатора, який подбав про те, щоб у вибраний день молилися 24 особи. Таким чином утворилася безперервна молитва. Люди постили й безперервно молилися Розарій, щоб через цю молитовну зустріч здійснилися плани Богородиці.
Молитовна зустріч у Попраді принесла велике благословення і мир у серця учасників. З особливою вдячністю Богові від’їжджали ті, хто через проблеми зі здоров’ям не може здійснювати паломництва до Меджуґор’я.
Після зустрічі ми вирішили продовжувати молитву й піст за наміри Богородиці, щоб подякувати Їй за отримані благодаті. Минув рік, а безперервна молитва та піст так сильно торкаються людей, що ми прагнемо продовжувати їх і надалі. Пропонуємо вам кілька свідчень.
«Я — аніматорка Мірка і хочу поділитися з вами радістю, яку дарує Богородиця. Наша групка наповнилася дуже швидко, і люди записувалися далі, аж поки на одну годину ми мали по двох молільників.
Після завершення меджуґорської зустрічі в Попраді я сказала, що хто не хоче продовжувати — нехай мені напише. Хто хоче — може залишитися, але я вже не надсилатиму нагадування.
Я чекала… і написали лише двоє. Я була дуже зворушена оскільки майже всі хотіли продовжувати. Сказала собі, що продовжуватиму і я — разом із нагадуваннями. Вони цьому дуже зраділи й дякували, бо з нагадуваннями це «інакше», живо. І сьогодні вже потрохи наповнюється й друга групка».
«Я була координаторкою молитовної групи, яка молиться завжди 21-го дня місяця. Ми — парафіяльна група. Коли ми почали молитися за молитовну зустріч у Попраді, у моєму серці народилося бажання особисто взяти в ній участь. Поступово це бажання переросло в прагнення поїхати туди разом усією парафією. Тож ми замовили автобус і вирушили до Попрада разом. Це був справді надзвичайно благословенний час.
Після повернення з Попрада мені зателефонувала одна парафіянка з питанням, чи не організувала б я паломництво до Меджуґор’я. Тож почали молитися і за цей намір. Ми ще ніколи як парафія не були в Меджуґор’ї. І якщо це Божа воля, то 23. 08. 2026 ми могли б там зустрітися. Автобус уже сьогодні повністю заповнений.
Ще одним плодом безперервної молитви і посту є спільна молитва перед костелом біля статуї Богородиці. Вона розпочалася під час дев’ятниці до 43-ї річниці Її об’явлень у Меджуґор’ї. Ми молилися дев’ять днів, і коли потім Богородиця закликала нас продовжувати, ми прийняли цей заклик. Відтоді ми збираємося щоп’ятниці о 21:00 — улітку надворі, узимку в костелі — і молимося три розарії. Робимо це витривало аж донині й дуже сильно відчуваємо Її допомогу та захист».
«Наша групка молиться завжди 12-го дня місяця. Лише в останній період я усвідомила, що вже три місяці поспіль саме цього дня зі мною щось трапляється. Іноді це були, на перший погляд, важкі й неприємні ситуації, але з відстані часу мені відкривалося, що Бог і Богородиця допустили це для мого добра. За все їм дякую.
Хочу поділитися з вами одним досвідом із минулого місяця, який стався саме 12-го дня місяця. У жовтні цей день припав на неділю. Як зазвичай, напередодні я розіслала всій групці SMS, щоб ми не забули долучитися до молитовного ланцюга, і розподілила окремі молитовні години. Моя година була з півночі до першої.
Тієї ночі я була незвично бадьора, зовсім не відчувала втоми. Молилося мені дуже добре, усюди був спокій і тиша. Година молитви минула дуже швидко, і о першій я лягла спати з великим внутрішнім миром. Оскільки була неділя, я знала, що вранці треба буде встати раніше — нас чекала спільна Свята Меса, а потім ми мали виїжджати.
Уранці ми пішли на Святу Месу, а після повернення я почула, як і наші сусіди збираються до костелу. Так ми зустрічаємося щонеділі. Коли я викликала ліфт, знизу долинули голоси й ніби плач. Із цікавості я подивилася з вікна, чи щось сталося. Я не побачила нічого особливого, лише те, що машини сусідів, яка завжди стояла перед брамою, там не було. У мене виникла думка, яку я відразу промовила вголос: «Хай би тільки сусідам не вкрали авто».
Пізніше ми повернулися додому, я чула шум у коридорі та голоси сусідів, потім двері зачинилися. Ми прибрали, поїхали й більше над цим не замислювалися. Але після обіду задзвонив телефон. Донька, яка залишилася вдома вчитися, налякана сказала: «Мамо, до нас заходила сусідка. Коли повернешся додому, маєш до неї постукати. Уяви собі, уночі о третій їх обікрали».
Я завмерла й відчула страх. Ми відразу ж після обіду поспішили додому. Коли я прийшла, постукала до сусідки. Спочатку вона боялася відчиняти, але коли впізнала мій голос, відкрила двері й запросила всередину. Вона розповіла: «Уночі до нас хтось увійшов. Двері й замок не були пошкоджені. О першій я ще була в туалеті — усе було в порядку. О четвертій ми встаємо. Спальня у нас прямо біля вхідних дверей, і ми з чоловіком нічого не чули. Злодії ходили по квартирі, забрали документи, банківські картки й ключі від авто. Нам не зашкодили, але вкрали машину й завдали великої матеріальної шкоди». У ту мить я сказала в серці: «Богородице, ті ж бо злодії могли спокійно прийти й до нас». На поверсі лише ми і сусіди — двоє дверей. Ми навіть не замикаємося, тоді як вони щовечора замикають три замки. Чому ж вони вибрали саме їх? У цю хвилину я з цілковитою впевненістю знала, що нашу квартиру захистила Пресвята Діва Марія. Це було саме 12-го дня в марійному місяці, напередодні останнього фатімського об’явлення і в день, коли наша групка молиться за наміри Богородиці».
