У Месі ми приносимо наші дари, хліб і вино, які силою Божого слова стають божественними дарами Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, і таким чином відбувається невимовний обмін дарами, а Бога неможливо перевершити в даруванні. Ми приносимо трохи хліба і трохи вина, а Бог відплачує нам божественним хлібом і вином, тілом і кров’ю свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа. Перетворення, яке відбувається, є божественним актом, рівним тому первинному акту чудесного сотворення. Досить було одного слова, і відбувається повна зміна, перетворення.Перетворення відбувається на невидимому, але реальному рівні. Це перетворення є фактом, завдяки якому Бог для свого мандрівного народу готує хліб і напій на довгу життєву дорогу. Але не йдеться лише про те, що відбувається перетворення, але також про заклик, щоб кожен віруючий день у день ставав новою людиною, щоб божественне перетворення почало перетворювати життя кожної окремої людини на дар, щоб вона могла дарувати себе, бути подарованою, а також і отримувати дар.
І в цьому полягає велика вдячність Євхаристійної Жертви: щоб вона нас доторкнулася так, щоб ми могли зростати в постійний дар Богові і людям, щоб ми могли стати новим хлібом, щоб у нас могло народитися нове слово, яке буде виходити з нового оновленого серця. І саме тут починається відродження миру, до якого ми запрошені через Євхаристію. Євхаристійний дух означає готовність роздати себе для інших, і він цілком протилежний духу егоїзму та зарозумілості, з якими людина бере від інших і таким чином ранить і вбиває їх.
І це якраз протилежить відродженню миру. Це тоді є війною, руйнуванням, насильством, вбивством. А Христос хоче не тільки, щоб ми один для одного і всі для всіх стали даром, але й щоб усе, чим ми володіємо і чим розпоряджаємося, також було готове бути даром, дароване іншому. Бо все, що ми даруємо іншим з євхаристійною любов’ю, перетворюється на щось нове і прекрасне, породжує нові стосунки. І все, що ми даємо, зміцнює і сприяє зростанню євхаристійної любові.
Перетворення триває з кожним даром і даруванням, тому що той, хто дає, і той, кому є даровано, той, хто дає, і той, хто приймає, створюють новий кращий світ, який може виникнути лише з любові. Даруванням, стаючи даром, даруючи себе, розривається смертельний ланцюг егоїзму та зарозумілості, а особливо безбожності, тому що той, хто привласнює щось собі і поводиться як господар – чи свого життя, чи життя інших, чи знову ж таки майна, яким він володіє – перетворює себе на ідола, фальшивого бога. Даруванням присікається первородний гріх, який увійшов у світ, коли людина-створіння хотіла стати Богом і господарем. А коли життя людини і все, що вона має, стане новим хлібом, який роздається з любов’ю, настануть месіанські часи. Вони зможуть настати, коли відбудеться дарування, а не навпаки. Тому не можуть спочатку настати месіанські часи, а потім навернення особистості, але спочатку навернення особистості, а вже потім месіанські часи справедливого миру для всіх людей.
В основі всього і всякого оновлення лежить любов, яка повністю відродилася у Христі, стала хлібом і вином. Ця сама любов перетворює людину і все, що вона має, на новий хліб, хліб сопричастя і для сопричастя. Святий Матей пише:
«Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.» (Мт 25, 31-40)
Богородиця каже:
«Дорогі діти! Ні, ви не вмієте любити і не вмієте з любов’ю слухати слів, які вам даю. Будьте свідомі того, любі Мої, що Я – ваша Мати, і прийшла на землю, щоб учити вас слухати з любові, молитися з любові, а не з примусу, що несете хрест. Хрестом Бог прославляється через кожну людину. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!» (29 листопада 1984 р.)
Сам Ісус проголосив це єдиним знаком розпізнання: бути даром і впізнавати в кожній людині божественну можливість божественного обміну дарами. Таким чином, кожна людина стає місцем зустрічі та місцем божественного обміну, а це також означає місцем перетворення, тому що перетворення під час Меси може здійснитися в повному значенні лише в такий спосіб.
