уважається останнім зі старозавітних, – Іван Хреститель. Його життя і слово – безпосередня підготовка до приходу Ісуса. Він живе в пустелі, молиться, постить і звіщає наближення Царства Божого. До нього стікаються натовпи з Єрусалиму та околиць, слухають та навертаються. Він хрестить їх водою – й одночасно несе звістку про Того, Хто хреститиме водою та Святим Духом. Якоїсь миті до нього приходить Сам Ісус і дозволяє хрестити Себе.У Євангелії від Івана 1:29-31 про це йдеться так:
«Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, Який світу гріх забирає. Це Той, що про Нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був Він»».
Ці слова – «Ось Агнець Божий» – відтоді повторюються під час кожної Святої Меси безпосередньо перед Причастям. Це важливий момент: в освяченому Хлібі потрібно впізнати того Агнця, про Якого говорить Писання, Якого впізнає Іван та об’являє світові.
Події в Єгипті з агнцем без жодної вади нагадують пророкові Івану про дивовижні діла Божі й допомагають усвідомити роль Агнця-Месії, Який приходить відкупити Свій народ та чудесним способом залишається зі Своїм народом у Євхаристії. Тому-то агнець – це знак, символ Ісуса – і все ж лише один з аспектів Його місії.
БУТИ ПОКЛИКАНИМ НА ВЕСІЛЬНИЙ БЕНКЕТ
Свята Меса, Євхаристія – весільний бенкет, де споживають Христа. Гість на весіллі – Його народ, відкуплений Його кров’ю та Його тілом. На цій трапезі не закінчуються ні їжа, ні пиття, тому що це – весілля Агнця. Безпосередньо перед Причастям Церква завжди каже: «Блаженні покликані на вечерю Агнця».
Згадаймо, як Ісус разом зі Своєю Матір’ю Марією брав участь у весіллі. У Євангелії від Івана 2:1-11 про це сказано так:
«А третього дня весілля відбувалося в Кані Галілейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісус та Його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до Нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що Мені, жінко, – а й тобі? Та ж не прийшла година Моя!» А мати Його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, – робіть». Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою». Вони й виповнили їх по вінця. А Він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного». Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, – а не знав же, звідки воно взялося: знали лише слуги, котрі води зачерпнули були, – то закликав староста молодого і до нього мовив: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше – як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору». Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галілейській, і велич тим Свою об’явив, – тож і учні Його увірували в Нього».
Нова їжа й нове пиття – вислови, що не раз зустрічаються в літургійній службі й тісно пов’язані з цим бенкетом та багатьма іншими трапезами, про які нам розказує Євангеліє. Ісус охоче ділив трапезу з грішниками – відкиненими й погордженими людьми того часу. У Євангелії від Марка 2:15-17 про це оповідається так:
«І коли Він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та Його учнями, бо їх було чимало, – тих, що за Ним ішли. І коли ж книжники, що були з фарисеїв, побачили, що Він їсть і п’є з митарями та грішниками, то сказали Його учням: «Чого Він їсть і п’є з митарями та грішниками?» Ісус, почувши це, сказав їм: «Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних».
У цьому – суть Меси та її глибоке значення.
