Поставте Бога у центрі вашого життя! (о. Марінко Шакота, OFM)

Послання Богородиці, 25 січня 2025 року
«Дорогі діти! У цьому благодатному році закликаю вас до навернення. Поставте Бога, дорогі діти, у центрі вашого життя - і плодами будуть любов до ближнього та радість свідчення, а святість вашого життя стане справжнім свідченням віри. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!» (Із Церковним погодженням).
 

1. Яким є перше послання Богородиці?

Перше послання Богородиці — це не Її слова, а Її прихід на землю та Її присутність.
Це спонукає нас запитати: чому Богородиця приходить до нас, людей, з неба на землю? Яка причина Її приходу?
Своїми приходами і присутністю серед нас Богородиця говорить нам: Я прийшла, щоб допомогти вам, тому що ви потребуєте допомоги. Ви не можете самі. Ви мої любі діти. Я вас люблю! Ви важливі для мене! Я дбаю про вас!
З Її приходів і присутності ми дізнаємося, ким і якою є Богородиця:

• Вона є не байдужа; Їй не є все рівно, що з нами відбувається.
• Вона є на небі, живе з Богом, має мир, але Вона є «неспокійна». Вона не може бути спокійною, якщо ми не маємо миру, якщо ми не рухаємось у правильному напрямку.

З цього ми вчимося, що таке справжня любов, і міряти себе згідно неї. Тоді виникає питання: чи ми є байдужі? Чи має для нас значення, приходить до нас Мати чи ні; чи ми відповімо на Її заклики, чи ні?
 

2. «У цьому благодатному році закликаю вас до навернення».

Богородиця наслідує заклику Папи Франциска, щоб цей рік став роком благодаті. Вона робить це тому, що любить і поважає Церкву, тому що Вона є її Матір’ю. Вона не просто прийшла в якусь нейтральну територію, а обрала парафію Меджуґор’є, а парафія є фундаментальною одиницею Церкви. Богородиця робить це тому, що хоче оновлення Церкви, а через неї — оновлення світу.
Чому навернення? Тому що благодатний рік нагадує нам про перший заклик Ісуса: «Покайтесь і вірте в Євангеліє!» (Мк. 1, 15). Одним із прикладів навернення є молодший або блудний син, який відійшов від батька, з дому, і пішов на чужину. З вільної людини він став рабом і сліпим. Його навернення почалося тоді, коли він «прийшов до тями», коли усвідомив, що зробив. Тоді він вирішив повернутися до батька, тобто додому.
Чи потрібне нам навернення? Кожному з нас! Ми всі віддаляємося від Бога, від молитви, один від одного. Сьогодні є багато випробувань, багато викликів, багато спокус, які приваблюють і відволікають нас від Бога і молитви, а результатом є те, що ми не є «вдома», що ми стали рабами і сліпими.
Тож прислухаймося до Матері і ступаймо на шлях навернення. «Спам’ятаймося», розпізнаймо у своєму серці віддалення від Ісуса, від молитви, від Божого слова, від наших близьких, від сусідів, від нужденних, від тих, хто страждає…
 

3. «Поставте Бога, дорогі діти, у центрі вашого життя - і плодами будуть любов до ближнього та радість свідчення».

Ці слова Богородиці ставлять перед нами запитання: хто і що знаходиться в центрі нашого життя? Вже вдома ми можемо це перевірити: чи є телевізор у центрі? Якщо не стаціонарний, то може мобільний телефон?
Ще одна перевірка: хто і що є в моєму внутрішньому центрі, в моєму серці, на першому місці? Де є моє серце, на чому воно зосереджено, чому я присвячую більшу частину дня? До чого воно прагне, чого хоче, що для нього є найважливіше, чого воно категорично не хоче відпустити, пропустити?
Тепер ми розуміємо, що таке навернення: щоб Бог знову був в центрі нашого життя. Як ми це дізнаємось? Якщо ми починаємо день з молитви, дякуючи Богові за новий день. Якщо ми себе та своїх близьких одразу на початку дня віддаємо, довіряємо Богові. Якщо ми, як Марія, скажемо: Ось я, Господи, нехай буде мені за словом Твоїм, нехай буде воля Твоя сьогодні. Крім того, якщо ввечері ми дякуємо Богові за минулий день, якщо читаємо Святе Письмо (можна взяти читання з дня). Якщо недільна Свята меса є для нас незамінною, важливою...
Інша перевірка: якщо Бог буде в центрі нашого життя, будуть плоди: ми будемо любити наших ближніх і радісно свідчити про досвід віри. Якщо цього немає, це означає, що Бог (ще) не є центром нашого життя. Тож молімось, щоб так і було.
 

4. «Святість вашого життя стане справжнім свідченням віри».

Тепер ми знаємо, що таке святість. Богородиця наголошує на «справжньому» свідченні. Правдивість означає: ми не можемо цього зробити. Воно просто має прийти. Якщо щось є правда, то ми не напружуємося, не «прикидаємося». Якщо наше життя стало святим, пройнятим Богом, якщо Бог є справді в нашому центрі, ми не зможемо нічого робити, окрім справжнього свідчення досвіду віри.
Згадаймо наших батьків: вони не думали, як дадуть свідчення. Вони не створювали проектів. Вони просто жили своєю вірою. Усе їхнє життя було правдою. Воно не поділялося на те, щоб жити вірою, коли йшли до церкви, а потім жити іншим життям.
Питання є зрозуміле: а чи ми свідчимо про віру і чи це свідчення є правдиве? Якщо ні, то це є благодатний час, щоб розпочати...