У травневому посланні Діва Марія дякує за кожного з нас, а в червневому – дякує за кожну жертву й молитву, яку ми принесли в Її намірах. Багато разів Богородиця казала нам: «Мені потрібні ваші молитви й жертви… Дорогі діти, допоможіть мені, щоб Я могла допомогти вам». Тією мірою, якою ми віддаємо себе Їй, Непорочній, Вона віддасть себе нам. Це живі відносини віддавання та дарування себе.Ми важливі та дорогоцінні в очах Богородиці та Бога. Вона приймає та любить нас такими, якими ми є, і підтверджує це в багатьох посланнях.
Одна з глибинних потреб людського серця – потреба бути прийнятими. Кожна людська істота хоче, щоб її цінували, прагне бути прийнятою такою, якою є. Ніщо так негативно не позначається на людині, як досвід неприйняття. Якщо нас не приймають, у нас щось ламається, ми почуваємося зраненими та обмеженими.
Небажана дитина пошкоджена у самій серцевині своєї істоти. Учень, який не відчуває, що вчитель його приймає, не буде вчитися. Людина, яка не відчуває прийняття від колег по роботі, зазнаватиме найрізноманітніших складнощів. Життя без прийняття – це життя, у якому не задоволено базову людську потребу.
Існує одна перевірена істина: хто знає, що Бог його повністю приймає, той може повністю прийняти й себе. Коли ми відчуваємо, що Бог нас приймає й любить попри всі наші слабкості та падіння, тоді ми можемо прийняти себе.
Один чоловік розповідав: «Я роками перебував у нервовому стані. Був пригнічений, тривожний, егоїстичний. І всі мені казали, що мені треба змінюватись. Я й сам про це говорив і погоджувався з ними, і хотів змінитись, але просто не міг, хоч би як старався. Найважчим для мене було те, що й мій найкращий друг, як і решта, уважав, що мені треба змінюватися. Я відчув безсилля. Якось він сказав мені: «Не змінюйся. Я люблю тебе таким, яким ти є».
Це був бальзам для моїх вух: «Не міняйся, не міняйся, люблю тебе таким, яким ти є». Я розслабився, став живішим. І раптом змінився. Зараз я знаю, що насправді не був здатний чогось змінити, доки не знайшов людину, яка мене любить незалежно від того, поміняюся я чи ні».
Бог нас дійсно любить та приймає. Тут, у Меджуґор’ї, через Матір Свого Сина, де уже 41 рік звучить голос і заклик до святості та любові, якій нам треба відкритися, щоб ми могли з любов’ю робити те, до чого нас закликає Богородиця.
Нашій небесній Матері потрібні наші серця, які відкриваються та вірять. Нам потрібен досвід, у якому нас люблять, щоб ми могли приносити в любові жертви й молитви в Її намірах. Вона бачить, як діє зло у світі. Вона бачить, як сатана вводить людей в оману, вносить поділ, починає війни та сіє ненависть.
Але зрештою переможе Бог і всі, хто продовжує йти шляхом, яким веде нас Діва Марія. Зрештою її Материнське Серце переможе.
Молитва
Діво Маріє, Ти стільки разів нам казала: «Я ваша Мати, Я вас люблю, Я з вами, не бійтеся». Приносимо Тобі, Маріє, усіх зранених, усіх постраждалих, усіх, хто відчуває на собі наслідки зла та війни. Ми хочемо продовжувати йти шляхом молитви, жертви й самозречення, до яких Ти нас закликаєш всі ці роки об’явлень. Дякуємо Тобі, Мамо, за Твоє материнське терпіння та витривалість. Ми хочемо через молитву наблизитися до Тебе, а Ти веди нас до Свого Сина Ісуса. Кому як не Тобі краще знати наші шляхи, якими й Ти ходила цією землею! Ти пізнала, що означає горе, – утіш усіх убитих горем. Через Твоє Серце, Маріє, пройшов меч болю, утіш усіх скорботних і зранених. Не відвернись від нас, випроси нам витривалості на шляху святості, на якому лише ми й можемо пізнати повноту радості та сенс життя. Амінь.
