У посланні минулого місяця, у листопаді, Богородиця сказала: «Бог мене послав бути радістю й надією в цьому часі, і Я вам кажу: без Маленького Ісуса не маєте ніжності, ані відчуття Неба, яке укрите в Новонародженому».
Згідно з Євангелієм від Луки, старець Симеон наприкінці життя бере в руки Дитя Ісуса, просвічується й освячується надією (пор. Лк. 2, 25:35). Незважаючи на тягарі старості, він не страждає від відчаю й безнадії. Ним керує Дух, він приходить у храм, де йому дано пізнати спасіння в Ісусі – не своє, особисте, а всього народу Ізраїлю.
Богородиця, наша Небесна Мати, усі ці роки через Свої приходи й об’явлення бажає пробудити в нас не хибну надію, а віру в Божі обітниці, які Вона Сама пережила у Своєму житті. Тому в багатьох посланнях Вона каже: «Я з вами й учу вас, дітоньки: у Бозі є мир і ваша надія» (25.01.2001); «Поклоняйтеся Йому, і нехай ваша надія буде надією тим серцям, які не мають Ісуса» (25.08.2008); «Нехай надія потече вашими серцями, як ріка благодаті» (25.11.2008); «Просіть Бога, щоб дав вам силу, щоб у вашому серці та житті панувала надія та радість від того, що ви Божі діти й носії Його надії для цього світу. Цей світ не має радості в серці та не має майбутнього, бо не відкрив серця на Бога, Котрий є вашим спасінням» (25.07.2012).
Багато людей, на жаль, сьогодні живе хибною надією на людські обіцянки, надією, яка має основу в людській мудрості й силі. Як бачимо, ні наука, ні технології, ні медицина та знання не можуть зупинити цього невидимого вірусу, який зруйнував усі наші плани й проєкти. Він посіяв у серцях багатьох людей страх; вони відчувають, що їм нема на що опертися.
Але християнська надія не боїться життєвих неприємностей. Вона не тримається за земні блага. Вона спирається на Бога, примножує сили, дає людині духовну підтримку. Якщо хочемо бути Божими, якщо хочемо вірити Його обітницям, ми повинні бути готові до випробувань. У святих єдиною серйозною спокусою була спокуса надії і віри. Надія і віра – це майже одне й те ж.
Біографи свідчать, що св. Тереза з Лізьє на порозі смерті терпіла спокусу надії: «Дорога моя, ти що, усерйоз думаєш, що після смерті щось є?»
Арський пастир (св. Іван Марія Віанней) кілька разів збирав речі, щоб утекти звідти. Робив він це не тому, що втратив віру або любов, а тому що не бачив ніякої надії. Усі святі пройшли через це випробування.
Ми зараз живемо в суспільстві, у якому відчувається брак надії, а найсильніше – безпорадність, незважаючи на всю наукову й технологічну міць.
Нам потрібно вчитися надіятися. Є тільки один-єдиний засіб зміцнити надію, і цей засіб – молитва. Почесний Папа Римський Бенедикт XVI у своїй енцикліці «Spe salvi» – «Врятовані надією» – каже, що перше й головне місце в навчанні надії займає молитва.
Молитва – це кропітка, болюча й важка праця, але тільки так ми можемо прийняти призначене нам від Бога. Тільки за допомогою молитви наше серце може розширитися та звільнитися від егоїстичних дрібних бажань. Тоді зможе сповнитися те, чого Бог бажає для нас. Бог ніколи нікого не обманював, як і не обманювалися й ті, хто свої надії склали в Його Серце і Його руки.
Молитва: Діво Маріє! Ти благословенна, бо вірила та надіялася. Ти й сьогодні приносиш і даруєш нам Дитятка Ісуса. Тільки Він може дати цьому світу й нашим серцям такий необхідний мир. Молися за нас. Учи нас вірити, молитися й надіятися. Ти зберігала надію, коли всі її втратили. О Матір, Твоє Серце було пронизано болем біля підніжжя голгофського Хреста. Будь поряд з усіма, хто страждає, хто уражений хворобою або смертю своїх близьких. Ми просимо Тебе про всіх, хто зневірився, хто втратив надію, кого долає спокуса самогубства, хто не бачить виходу зі своєї ситуації.
Особливо молимося за батьків і матерів, які бачать страждання своїх дітей. Приносимо Тобі всіх хворих дітей. Візьми їх у Свої руки й принеси Ісуса. Нехай Він торкнеться їх Своєю благодаттю. Тільки вона може зцілити їхні тіла та серця. Випроси благодаті подальшого очищення та навернення для страждаючих батьків, щоб вони зростали на шляху святості, у якій ми знаходимо сенс і мету життя. Амінь.
