"Любі діти!
Сьогодні знову кличу вас на молитву. Любі діти, молитва творить чудо! Якщо ви
втомлені і хворі, і не бачите змісту свого життя – візьміть до рук вервичку і
моліться! Моліться, аж поки молитва не стане для вас радісною зустріччю з вашим
Відкупителем. Я – з вами, заступаюся за вас і молюся за вас, любі діти! Дякую,
що відповіли на мій заклик." 25.04.2001
Місяць жовтень традиційно вважають місяцем Розарію. «Сад із троянд» - так звучить дослівний переклад цього слова. Молитва розарію завжди знаходила своїх прихильників, чимало їх і тепер. Але є, звичайно, й такі, які ще не пізнали сили цієї молитви. Мати Божа у всі часи неустанно закликала людей до молитви, продовжує це й зараз з особливим наполяганням. Не можемо знати планів Божих, можемо просто і як діти довіритися Йому і нашій Матері, Яка веде нас за руку, коли ми тримаємося за Її вервичку.
Про молитву розарію поговоримо з о.Карлом Вальнером, францисканцем, ректором філософсько-теологічного інституту з Відня.
Отче, Ви нещодавно написали книгу «Зміст і щастя у вірі», в якій, поміж
іншим, з великою цікавістю розповідаєте про молитву розарію.
- Моя нова книга є для мене своєрідним експериментом. До сих пір я, як професор догматики, писав книги на абстрактну тематику. Але, останнім часом, я багато співпрацюю з молоддю, читаю лекції, і тому наважився написати книгу на тему, яка була б доступна кожному. Особливе місце в цій книзі займає молитва розарію, яка особисто для мене є дуже важливою, оскільки показала мені дорогу до глибокої віри ще в час, коли я був зовсім молодим.
І як же це трапилося?
- Будучи у віці 16 чи 17 років, я, як єдиний хлопець з села, поряд ще з однією дівчиною, яка також ходила до церкви, опинявся серед бабусь, що молилися на вервиці. Спочатку це було мені страшенно нудно, бо, мушу визнати, що та дівчина цікавила мене набагато більше. Але, таким чином я навчився молитися, бо саме тоді виявив мені себе Бог. І це стало вирішальним моментом в моєму житті. З того часу я став справді віруючим, справді християнином.
Що це, власне, є - вервиця?
- Молитва вервиці – це, напевно, найбільш біблійна молитва з-поміж усіх інших молитов, відомих християнам. Вшанування Марії не є вигадкою католиків, а волею самого Бога, Який посилає до Діви Марії з Назарету Свого Ангела з привітом: «Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з тобою…» Це є першою біблійною частиною молитви «Радуйся, Маріє». Друга частина взята з Євангелії від св. апостола Луки, де, наповнившись Св. Духом, Єлизавета вітає Марію: «...благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого…» Це змушені були визнати навіть протестанти. Мартін Лютер, до речі, написав свого часу чудовий коментар до молитви «Mагніфікат», підтверджуючи тим всі ті Маріологічні документи, які ми маємо. Що ще в цій молитві дуже важливо для нас, і що ми вже додаємо від себе, то це прохання про заступництво Марії: «Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь». Існує легенда, що це взивання до Марії походить від папи Александра Шостого, того самого папи, який, як відомо, звів зі світу багатьох людей і мав декілька позашлюбних дітей, але, напевно, якраз він і потребував цього «…молись за нас, ГРІШНИХ, …»
Отче, поясніть, чому ми повинні просити Марію, щоб вона за нас молилася, адже ми можемо самі звернутися до Бога?
- Справа в тому, що Бог захотів зійти до нас, людей. Він захотів зійти у цей світ, в людський спосіб, стати людиною, жити справжнім людським життям. Тому Він використовує певні ступені сходження, і один із цих ступенів є Марія. Тож ми віримо, що, якщо Бог захотів зійти до нас через Марію, то Вона є тим шляхом, йдучи яким, ми зможемо піднятися до Бога.
Як потрібно молитися на вервиці?
- Поясню вам на прикладі моєї вервички. Ось вона, дуже проста, з пластику, але, натомість, дуже міцна і завжди в користуванні. На хрестику молимось «Вірую», на більших намистинках «Отче наш», на менших - «Радуйся, Маріє». Отже, виходить, що ми молимось 5 разів по 10 «Радуйся, Маріє», і це називається «десятками». Під час кожного десятка роздумуємо над новою таємницею з життя Ісуса Христа. Хочу наголосити, що молитва розарію дуже доступна і проста: досить тільки взяти вервичку до рук і чергувати молитви «Отче наш», «Радуйся, Маріє», «Слава Отцю» і додавати також молитву, про яку просить Богородиця з Фатіми: «О, наш любий Ісусе, прости нам наші гріхи…» Я помітив, що молодь дуже легко і швидко призвичаюється до цієї молитви і молиться її з особливою глибиною.
У своїй книзі Ви пишете, що молитва розарію вмістила у собі, так би мовити, всю суму християнського вчення.
- Твердячи так, я відштовхуюся від тих таємниць, на яких побудована молитва розарію. Ми маємо: Радісні таїнства, які розповідають про дитинство Ісуса; Страсні таїнства, де йдеться про страждання, які перетерпів Ісус, і Славні таїнства – перемога Ісуса Христа над гріхом і смертю.
Але Папа Іван Павло ІІ сказав: «А як же ж містерія земного життя Ісуса?», і, таким чином, виникли Світлі таїнства, які розповідають про весілля в Кані Галилейській, проповідування Євангелія, встановлення Євхаристії ітд. Тобто, молитва розарію вміщує в собі всю повноту християнської духовності.
. Як виникла молитва вервиці?
- Історія виникнення вервиці дуже цікава і бере свій початок ще з Середньовіччя від нас, монахів.
На той час в монастирях існувало обов’язкове правило, щодня молитися 150 псалмів. Але, оскільки дуже багато покликань було серед простого люду, який не володів латинню, то було дозволено замість 150 псалмів відмовляти 150 «Отче наш», який потім змінився на «Радуйся, Маріє». Ось так і виникла молитва вервиці, яка дуже швидко вийшла за межі монастиря і поширилася серед народу.
В історії вервиці, наскільки я знаю, вирішальну роль зіграла одна морська битва…
- Саме так. В 17 сторіччі відбулася морська битва при Лепанто, і перемога над турками була здобута тут же, як тільки св.Папа Піо П’ятий закликав народ до молитви на вервиці. Це відбулося якраз в 7-ий день жовтня, тому 7 жовтня й до сьогодні вважається святом Діви Марії – Цариці св.Вервиці.
Тобто, тоді молитва на вервиці стала, так би мовити, своєрідним «молитовним» штурмом. Я також знаю, що в історії Вашої батьківщини, Австрії, вервиця відіграла важливу роль?..
- Так, моя батьківщина отримала від Бога, так би мовити, «політичну» ласку. Австрія була єдиною країною, яка після ІІ-ї світової війни абсолютно вільно, без будь-яких насильницьких дій, вийшла з-під сфери впливу комуністичного режиму. І сталося це, як я вважаю, з допомогою молитовного руху, який заснував францисканець о.Петрус Павлічек. Внаслідок цього руху десятки і сотні тисяч жителів Відня вийшли на вулицю молитися вервицю. В результаті, нам вдалося підписати договір, після якого російські окупаційні війська полишили наші території. Тому, перемогу тут ми цілком віддаємо Божій Матері.
Ви пишете у своїй книзі, що у Вашому монастирі існує звичай, молитися за нові покликання. Чи маєте в тому успіх?
- Так, справді, кожного вечора ми клякаємо перед Найсвятішими Тайнами, щоб просити за нові покликання. І це Боже чудо, бо маємо щороку по 6-7 кандидатів. Мені здається, що молитва вервиці є найефективнішою молитвою.
Ви вважаєте, що існують більш або менш ефективні молитви?
- Із суб’єктивної точки зору, так. Але, якщо ми зараз візьмемося порівнювати всі молитви - які з них є дієвими, а які ні, то це буде невірно. Як монахи, ми кожного дня прославляємо Бога хоровим співом. А хорова молитва – це молитва не з якоюсь конкретною метою. Ми віддаєм Богові хвалу від імені всього земного створіння, стаєм, так би мовити, голосом всього людства. Але вервицю я молюся завжди з певним наміренням. Ще з молодих років у мене була звичка при кожному «Радуйся, Маріє» просити про якусь конкретну особу. Тоді і час проходив швидше, і моє відношення до тих осіб, в результаті, покращувалося. Або, ще в шкільні роки, пригадую, я дуже часто молився перед математикою, бо це було для мене завжди чимось жахливим. І ви знаєте, діяло! Тому й тепер пропагую те саме. Я кажу молодим людям: «Якщо у вас проблеми з певного предмету, тоді – вчіть, але перед школою відмовте десяток «Радуйся, Маріє».» Діти підходять потім і кажуть: «Отче, все супер, це справді діє!»
Деколи людям молитва на вервиці здається важкою через часте повторення. Що можна тут порадити?
-Смак якоїсь їжі ми пізнаємо тільки тоді, коли її скуштуємо. Так само й тут. Почніть молитися, і ви переконаєтеся, яку силу має це тривале повторення. Можете розпочати з одного десятка. Буває, що я також на початку молитви відчуваю в собі певне знеохочення чи опір. Св.Тома Аквінський говорить: «Людина за своєю природою не хоче молитися». І це зрозуміло, бо ж чорт не зацікавлений в тому, щоб людина молилася і, таким чином, розвивала свій зв’язок з Богом. Але варто розпочати, намистинка за намистинкою, і ти відчуєш, як щось у тобі прояснюється, пізнаєш в собі скріплюючу Божу ласку, відчуєш радість і силу через цю молитву.
Сьогодні ми всі жаліємося, що не маємо часу. Як можна «вбудувати» молитву у свій робочий день?
- Потрібно знаходити час на Бога. Якщо ми хочемо молитися розарій, ми повинні знайти час. Дуже багато людей виправдовуються, що не мають часу на вервичку, або, що помоляться щось інше. В результаті - не моляться нічого.
Хочу поділитися з вами цікавим спостереженням. У мене є знайомий отець з Нігерії. Ми молимося з ним розарій, навіть їдучи в машині. Так от, у отця Готвіна молитва розарію триває 16 хв., в той час, як ми, німці, звикли дуже розтягувати молитву. Тобто, вервицю потрібно молитися у певному ритмі, і тоді ми глибше відчуємо присутність Бога.
Але, як тоді бути з розважаннями, адже молитва на вервиці - це є розважання над життям Ісуса і Марії? Як можна за такий короткий час над чимось розважати?
- Коли Мати Божа об’явилася трьом пастушкам у Фатімі, то просила дітей, щоб вони молилися вервичку з розважанням. А на португальській мові розарій триває всього 12 хв. Тобто, навіть за такий короткий час відбувається розважання. Мені здається, що проблема тут, швидше за все, в тому, щоб дотримуватися певного ритму.
Як повинно відбуватися розважання? Це має бути постійне роздумування над певною таємницею?
- Візьмемо, для прикладу, таємницю «Воскресіння Ісуса Христа». Коли я розпочинаю десяток, то в мене так буває, що при першому «Радуйся, Маріє» перед очима постають події або картини, пов’язані з Воскресінням Ісуса. А потім, дуже часто, виринають мені в думках якісь особи чи події, чи справи, які треба вирішити… Тоді, я роблю так, як каже маленька Тереза з Лізьє: «Якщо, перебуваючи на молитві, вам приходять на думку певні люди чи речі, беріть їх з собою в молитву!»
Дуже багато людей практикують молитву розарію, щоб заснути…
-Мушу сказати, що це не найкращий час для молитви на вервиці… хоча, інколи, я роблю так
само. Коли, наприклад, прокинуся швидше, чи не можу заснути, то починаю вервицю.
Чи можна молитися розарій, виконуючи якусь одноманітну роботу і, можливо, таким чином її «ушляхетнити»?
- Звичайно, можна. Я завжди молюся вервицю, коли веду машину. Хоч це також не найбільш сприятлива форма, щоб по-справжньому сконцентруватися на молитві. Тому, знаходьте час, щоб зайти до церкви і клякнути перед Найсвятішими Тайнами, або десь вдома виділіть собі декілька хвилин на молитву… Я б так порадив. Але, в принципі, розарій легко поєднується з будь-якою іншою діяльністю.
Два чи три роки тому кубанські єпископи попросили вислати для Куби 400 тис. вервичок, мотивуючи це тим, що кількість населення Куби складає 11 млн. жителів включно з дітьми, а священиків не вистачає. Тому, вони вирішили творити спільноти, які б об’єднувались навколо молитви розарію. Таку практику можна запровадити й у нас – зустрітися на молитву розарію, якщо нема можливості бути на Службі Божій. Як Ви вважаєте?
- Так, справді. Це називається «домашня церква» або «молитовна група». Щось подібне хотів створити Св.Отець Піо. Також Мати Тереза ніколи не випускала вервички з рук. Пригадую один випадок. Мені випало якось послужити шофером для Матері Терези. Це був рік, зверніть увагу, 1988-ий! Мати Тереза сідає біля мене в авто, навколо - велика тиснява людей. Я зрушив з місця, і, раптом, Мати Тереза каже: «Давайте помолимося за містера Горбачова!» І ми почали молитися, разом із сестрою, яка сиділа позаду в машині. Тобто, це був 1988-ий рік, а в 1989-му відбулася «перестройка» і слідом за нею багато інших подій. Скажіть, хіба не передбачливо?!
Чи потрібна вервичка як річ? Невже, щоб триматися Бога, нам обов’язково триматися за вервичку?
- Дуже часто молоді люди ставлять мені подібні питання. І я кажу, що добре, коли ми можемо триматися за вервичку. Вервичка – це сакраментальна річ. Але, коли, наприклад, ведеш машину, це трохи незручно. Проте, люблячий Бог, звичайно, знав, що ми будемо використовувати колись вервичку, тому створив наші руки з десятьма пальцями. А, якщо, з якоїсь причини, ми не можемо послуговуватися й ними, то маємо ще десять пальців – на ногах.
В сьогоднішній час вервичка дуже часто використовується як аксесуар. Деякі носять її поряд з амулетами і не бачать жодної різниці.
- Різниця дуже велика. Амулети використовують з егоцентричною метою, щоб «витягнути» з каменя енергію і використати її для себе. Такі люди несуть в собі демонічну енергетику.
Натомість, посвячений Богом предмет – це як подарунок від Бога, і, використовуючи його, ми отримуємо від Бога силу, благодать, і це допомагає нам зміцнювати свій зв’язок з Богом.
