Мучч. Софії та її дочок: Віри, Надії й Любові
Апостол
Гал. 4, 8-21.
8. Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. 9. Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, -як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? 10. Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! 11. Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно! 12. Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. 13. Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію, 14. і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. 15. Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! 16. Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду? 17. Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали. 18. Воно добре – ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами. 19. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! 20. А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити! 21. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону?
Євангеліє
Мр. 6, 45-53.
45. І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, – поки він відпустить народ. 46. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47. Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48. Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, – вітер бо їм був противний, – то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, – хотів обминути їх. 49. Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50. Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!" 51. І ввійшов до них у човен, – й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, – понад міру, 52. бо не розуміли чуда з хлібами – серце їхнє було нечуйне. 53. І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
