Праведних Йоакима й Анни; муч. Северіяна
Апостол
Гал. 1, 1-10; 20-2, 5.
1. Павло, апостол – не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих, 2. і всі брати, що зо мною, Церквам Галати. 3. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5. якому слава на віки вічні! Амінь. 6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію; 7. не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. 8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те. ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! 9. Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема! 10. Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.
20. Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю. 21. Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; 22. на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. 23. Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, 24. і прославляли заради мене Бога.
1. Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита. 2. А пішов я туди за об'явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився. 3. А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання. 4. А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити
Євангеліє
Мр. 5, 1-20.
1. Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. 2. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. 3. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; 4. – раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. 5. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. 6. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7. і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" 8. Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" 9. Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон – мені ім'я, багато бо нас!" 10. І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. 11. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. 12. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." 13. І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо – близько дві тисячі! – з кручі у море та й потопилось у морі. 14. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, – то й повиходили побачити, що сталось. 15. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, – той, що мав у собі легіон, – і полякались. 16. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. 17. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. 18. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. 19. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." 20. Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, – отож чудувалися всі.
