ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Євр 6, 10-20
Читання з Послання до євреїв.
Брати! Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і любов, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим. Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії, аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці. Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся собою, кажучи: «Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу!» Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю. Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди. Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність своєї волі, дав клятву, щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху. Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу, куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхіседека. Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 111, 1-2. 4-5. 9 і 10 в
Рефрен: Бог про завіт свій завжди пам’ятає.
1.Я буду прославляти Господа всім серцем *
у раді праведних і в громаді.
Великі діла Господні, *
їх прагнуть усі, які їх люблять.
2.Незабутніми зробив Він свої діла дивовижні, – *
Господь милосердний і щедрий.
Він дає поживу тим, які Його бояться, *
повік пам’ятатиме про завіт свій.
3.Він послав визволення народові своєму, *
встановив свій завіт навіки.
Святе і грізне Його Ім’я! *
Його хвала перебуває навіки.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Еф 1, 17-18
Алілуя, алілуя, алілуя.
Отець Господа нашого Ісуса Христа
нехай просвітить очі нашого серця,
щоб ми знали, якою є надія нашого покликання.
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 2, 23-28
† Читання святого Євангелія від Марка.
Одного разу, коли Ісус проходив у суботу через засіяні ниви, Його учні почали дорогою зривати колоски. А фарисеї казали Йому: «Поглянь, чому вони роблять у суботу те, чого не дозволяється?» А Він каже їм: «Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли опинився в потребі і зголоднів він сам і ті, котрі були з ним? Як увійшов до Божого дому – за первосвященика Авіятара – і хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім священників, сам їв і дав також тим, котрі з ним були?» І сказав їм: «Субота постала для людини, а не людина для суботи, так що Син Людський є Господом також і суботи». Слово Господнє.
