Римо-католицький календар
Середа у Великодній октаві
Перше читання
Діян 3, 1-10
Читання з Діянь Апостолів
Тими днями Петро та Йоан підіймалися в храм о годині молитви — о дев’ятій. І був один чоловік, кульгавий від лона матері своєї; його приносили і садовили щодня перед воротами храму, котрі називали Гарними, аби просив милостиню в тих, хто входив до храму.
Побачивши Петра і Йоана, які хотіли ввійти до храму, він просив, щоб дали йому милостиню. Петро разом з Йоаном поглянув на нього і сказав: «Подивися на нас!»
Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати. А Петро сказав: «Срібла й золота не маю, але що маю, те й даю тобі: в Ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!»
І, взявши його за праву руку, підвів його. Відразу ж зміцніли його стопи й суглоби. Підскочивши, він встав і почав ходити. Тож ввійшов з ними в храм, ходив і підскакував, хвалячи Бога.
І весь народ побачив, як він ходив, підскакував і хвалив Бога. Коли ж дізналися, що це той, який сидів заради милостині біля Гарних воріт храму, переповнилися страхом і подивом від того, що з ним сталося.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 105(104), 1-2. 3-4. 6-7. 8-9 (П. пор. 5б)
Шукайте Бога і знайдете радість
або: Нехай веселиться серце тих, що Господа шукають
або: Алілуя.
Прославляйте Господа, Його Ім’я закликайте, *
між народами про Його діла сповіщайте.
Йому співайте, Йому грайте, *
роздумуйте про всі Його діла дивовижні.
Його святим Ім’ям хваліться; *
нехай веселиться серце тих, хто Господа шукає.
Шукайте Господа і Його сили, *
постійно шукайте Його обличчя.
Нащадки Авраама — Його слуги, *
сини Якова — Його обранці!
Він є Господом, нашим Богом, *
суди Його — на всю землю.
Він навіки заховав у пам’яті завіт свій, *
слово, яке заповів для тисячі родів:
завіт, який уклав з Авраамом, *
свою присягу Ісааку.
Спів перед Євангелієм
Пс 118(117), 24
Алілуя, алілуя, алілуя
Це день, що його створив Господь:
радіймо і веселімось в ньому.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Лк 24, 13-35
Ісуса пізнали при ламанні хліба
† Слова Євангелія від святого Луки
Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали.
Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?»
Ті зупинилися, повні смутку.
У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?»
І запитав їх: «Що саме?»
А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізрáїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося.
Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили».
Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його.
І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
Та вони наполягли, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився».
І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?»
Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба.
Cлово Господнє
