Римо-католицький календар
ХV звичайна неділя, рік А
Перше читання
Іс 55, 10-11
Читання з Книги пророка Ісаї
Так говорить Господь:
«Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила і ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і Моє слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 65(64), 10абвг, 10д-12, 13-14 (П.: пор. Лк 8, 8)
На добрім грунті зерно плід принесло
Відвідуєш землю і її зрошуєш; *
збагачуєш її понад міру.
Божий потік води повен, *
Ти їм хліб готуєш.
Отак її зготовляєш. +
Ти борозни її зрошуєш, рівняєш її скиби, *
зм’якшуєш її рясними дощами, благословиш її зело.
Ти увінчав рік Твоєю добротою, *
сліди Твої точать сить.
І пасовиська у пустині зрошені водою, *
і оперізуються радістю пагорби.
Луки вкривають отари, +
долини поростають збіжжям; *
усе весело вигукує й співає.
Друге читання
Рм 8, 18-23
Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян
Брати:
Гадаю, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися. Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через Того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.
Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла.
Слово Боже
Спів перед Єванеглієм
Алілуя, алілуя, алілуя
Зерном є Боже Слово, а сіячем – Христос,
кожний, хто Його знайде, буде жити вічно.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє довше
Мт 13, 1-23
Слова Євангелія від святого Матея
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. І зібралася коло Нього така сила народу, що Він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. Він говорив до них численними притчами, кажучи:
«От вишов сіяч сіяти. І коли він сіяв, деяке впало на край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. Інше впало на грунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
Хто має вуха, нехай слухає». І приступили Його учні й сказали до Нього: «Чому Ти притчами до них говориш?»
А Він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни небесного царства, а он тим не дано. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
«Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, – бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись,- щоб Я зцілив їх».
Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
Слухайте, отже, притчу про сіяча. До кожного, хто чує слово царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.
А той, хто був сприйняв його на кам’янистім грунті, це той, хто чує слово і зараз же з радістю його сприймає, але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля слова, він швидко зневірюється.
А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять».
Слово Господнє
Євангеліє коротше
Мт 13, 1-9
+ Слова Євангелія від святого Матея
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. І зібралася коло Нього така сила народу, що Він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. Він говорив до них численними притчами, кажучи:
«От вишов сіяч сіяти. І коли він сіяв, деяке впало на край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. Інше впало на грунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
Хто має вуха, нехай слухає»».
Слово Господнє
