Перше читання
Єр 17, 5-10
Читання з Книги пророка Єремії
Так говорить Господь:
«Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа. Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній.
Щасливий чоловік, який на Господа вповає і чия надія в Господі. Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє; під час посухи йому байдуже, воно не перестає родити.
Лукаве над усе у світі серце людське – і ледаче! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 1, 1-2. 3. 4 і 6 (П.: Пс 40(39), 5а)
Благословенний, хто довіривсь Богу
Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить +
і на путь грішників не ступає, *
і на засіданні блюзнірів не сідає,
але в Господа законі змилування має*
і над Його законом день і ніч розважає.
Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, *
що плід свій дає у свою пору
й що лист його не в’яне, *
і все, що чинить він, йому вдається.
Не так безбожники. *
Вони – немов полова, що вітер розвіває.
Бо про путь праведників Господь дбає, *
а путь безбожників пропаде.
Спів перед Євангелієм
Пор. Лк 8, 15
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Блаженні, котрі у серці щирому і доброму
затримують слово Боже і дають плід у терпінні.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Євангеліє
Лк 16, 19-31
+ Слова Євангелія від святого Луки
Іcус промовив до фарисеїв, кажучи:
«Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.
В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, і він закричав уголос: „Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого і прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім”.
Авраам же промовив: „Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять”.
„Отче”, сказав багатий, „благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки”.
Авраам мовив: „Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають”. Той відповів: „Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються”. А той відозвавсь до нього: „Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять”».
Слово Господнє
