«І нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні. І все, що б ви тільки говорили й робили, — все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього». Кол. 3:15-17Молитва: Господи, Творче мій, я визнаю, що Ти мій Бог. Я вибираю Тебе своїм Господом. Дякую Тобі, що Ти є й за те, що Ти створив мене. Прославляю Тебе й дякую Тобі, що Ти покликав мене до життя з глибокого небуття. Дякую Тобі, що тепер я можу прийти до Тебе, як блудний син повернувся до свого батька! Дякую Тобі, що Ти радієш разом зі мною й що Твоє Батьківське Серце повне милосердя та прощення!
Отче, зараз я дуже хочу стати перед Тобою, хочу бути з Тобою. Я знаю, що Ти хочеш бути зі мною. І наскільки Твоє серце було засмучене, що я пішов від Тебе й залишився з усіма труднощами життя сам на сам, без Тебе, настільки дороге Твоєму серцю те, що я повертаюся до Тебе з подякою.
Ось я, Отче! Пошли мені Свого Святого Духа, щоб Він учив мене, як зустрітися з Тобою! Нехай Твій Дух освятить мене, щоб зустріч із Тобою була вічною радістю, бо Ти мене відновляєш і зціляєш. А я буду прославляти Твоє милосердя та визнавати Твою вірність!
Отче, я шкодую, що не завжди в моєму житті Ти був найголовнішим, не посідав у ньому першого місця.
Я був неправий, допускаючи, що cтворіння, які є лише творінням, володіли моїми почуттями й думками. Таким чином я образив Тебе, як дитя, яке ображає й засмучує своїх батьків, коли забуває про них, довіряючи іншим людям і речам, вважаючи, що в них знайде порятунок та мир.
Я шкодую, що хотів бути Тобою і сам вирішував, що є зло, а що добро. Я шкодую, що часто діяв на власний розсуд і був упевнений, що знаю краще, ніж Ти, унаслідок чого вводив у глибоку оману себе та інших людей. Я так багато часу чинив опір Твоїй Святій Волі.
Сьогодні я шкодую, що мною так часто оволодівав страх і недовіра до Тебе. Я мучив та обманював сам себе, геть забуваючи, що мені не потрібно ні про що непокоїтись, бо Ти Сам вирішуєш усі труднощі та береш на себе всі турботи тих, хто у своєму житті шукає насамперед Царства Твого і його істини. Я каюсь у своїй поведінці щодо Тебе. Я втратив свою гідність, якою Ти наділив мене під час Хрещення.
Ти дав мені можливість зустрічати Тебе під час молитви, Святої Меси, сповіді, причастя, а я ігнорував усе це й відмовлявся від Твоєї допомоги.
Дякую Тобі, що Ти створив мене вільним. І прости мені всі ті рази, коли я добровільно йшов проти Твоєї Святої Волі, бо Твоєю Волею є моє щастя й щастя інших людей.
Цією сповіддю, Отче мій, я бажаю цілковито віддати себе Тобі. Віддаю Тобі своє зранене й зруйноване гріхами серце, яке не сповнене добротою, любов’ю, миром та радістю. Прошу Тебе, прости мені й віднови мене під час цієї сповіді.
Прошу Тебе, наповни милосердною любов’ю священника, який в ім’я Твоє направляє моє життя на Твій істинний шлях. Господи, допоможи йому завжди бути відданим і вірним Тобі! Нехай його серце належить тільки Тобі! Дай йому сили відректися від інших богів заради Тебе. Звільни його від усякого поневолення! Будь для нього всім і будь у всьому, щоб він як вірний Твій слуга зміг учити й надихати мене. Відкрий його серце і вуха, щоб він правильно зрозумів мене та вів шляхом Істини.
Прости мені, що я не любив Тебе в усіх людях і в усіх творіннях як свого Бога й Господа.
Господи, молю Тебе про всіх тих, хто пізнав Тебе й став Твоїм дитям. Нехай Твоє Батьківське Серце зрадіє їхньому поверненню до Тебе.
Прошу Тебе й про тих, хто ніколи не чув про Тебе.
Прошу Тебе й за батьків, які ніколи не вчили свого дитяти ставити Тебе на перше місце у своєму житті. Прости їх і появися їм, як Господь і Спаситель усіх людей.
Подивися й на тих, хто свідомо бореться проти Тебе. Вони теж Твої діти. Прошу від імені всіх, хто Тебе не визнає, сповідати наше безбожництво. І прошу Тебе відкритися всім нам у Своїй любові, щоб ми всі разом прийняли її та служили Тобі так, як служила Тобі Богородиця і як служив Тобі Твій Син, Ісус.
«Величає душа моя Господа
і дух мій радіє в Бозі,
Спасі моїм,
бо він зглянувся на покору слугині своєї;
ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
Велике бо вчинив мені Всемогутній,
і святе його ім’я.
Милосердя його з роду в рід на тих,
які страхаються його.
Він виявив потугу рамени свого,
розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.
Скинув могутніх з престолів,
підняв угору смиренних;
наситив благами голодних,
багатих же відіслав з порожніми руками.
Він пригорнув Ізраїля, слугу свого,
згадавши своє милосердя,
як обіцяв був батькам нашим —
Авраамові
і його потомству повіки». Лк. 1:46-55
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
(Залишаємося деякий час у тиші, роблячи іспит сумління, розмірковуючи, як можемо виправити своє ставлення до Бога й продовжувати правильно рости!)
«Дорогі діти! І сьогодні закликаю вас до молитви. Я завжди закликаю вас, а ви ще далеко. Тому від сьогодні вирішіть із серйозністю присвятити час Богові. Я з вами й хочу навчити вас молитися серцем. У молитві серцем ви зустрінете Бога. Тому, дітоньки, моліться, моліться, моліться! Дякую вам, що відповіли на Мій заклик». 25 жовтня 1989 р.
