Сім’я Телерів: Езикиїл, Ребекка та мама Барбара прибули із Швейцарії. Вони відвідують Меджуґор’є уже впродовж декількох років, але причиною їх паломництва є запис першого аудіо диску духовної музики, яку створюють на радіо «Мір» Меджуґор’є.
Саме в Меджуґор’є, у місці миру та молитви, вони відчули фізичне та духовне зцілення. Саме про це вони розповідали у грудні минулого року – в той час, коли у Меджуґор’є була презентація книги їхнього батька – Хуберта Телера «Живі камені».
Цього разу Ребекка та Езикиїл розповідали нам про те, як вони стараються прославляти Бога використовуючи свої таланти та музику, наскільки важливим для них є довіра до Бога, і як вони свідчать про Бога своїм друзям протестантам, про роль Меджуґор’є в їхньому житті.
Їх мама сказала, що діти є великим даром для неї, даром за який вона не перестає дякувати і що тепер вона вчиться від них.
Езикиїл сказав наступне: «Це мир, який неможливо відчути ніде в іншому місці, лише в Меджуґор’є. Коли я по-справжньому навернувся і став християнином, то захотів поглибити свою віру, почав більше читати та усвідомив, що моїх знань є не достатньо.
Оскільки в мене було багато друзів, які були протестантами, ми, під час наших зустрічей, частенько говорили про Бога. Я міг говорити їм про Ґоспу (так місцеві жителі Меджуґор’є ласкаво називають Богородицю) та про Святу Месу, інколи це була справжня дискусія з ними. Вони ставили мені багато запитань і я міг дати відповідь на ці питання.
В основному я говорив про ті речі, які сам зрозумів – про роль Богородиці, для чого нам потрібна Свята Меса, чому все, що тут відбувається, відбувається заради нас…
Задовго до того, я зустрів живого Бога. Часто запитував себе, чому я не можу бути щасливим. Згодом я усвідомив, що проблема була в мені – у тому, що я покладав усю свою надію на людей, не на Бога. В певний період часу, я жив закордоном і був відлучений від сім’ї. У мене не було нікого. Я почав ставити собі запитання, кому можу довіяти, і що мені робити. І зрозумів, що віра, яка у мене була до того, була поверхневою. З цього моменту, я почав жити свою віру по-іншому. Я почав дізнаватися більше про Бога із книжок, через музику та під час розмов. Я все більше і більше хотів поглибити свої знання про Господа, а також зробити свою віру глибшою.»
Ребекка розповіла про часті причини сімейних візитів в Меджуґор’є: «Ми їхали в Меджуґор’є з метою, щоб жити своє життя в оригіналі, тобто бути людьми, які були б взмозі свідчити про любов та бути наповненими любов’ю. І зустрілись з нею тут. Саме Меджуґор’є наповнює нас Божим Духом, миром та любов’ю. Цей досвід поглиблення віри, прийшов у час, коли нам довелось зустрітись з труднощами й проблемами. Було цікавим і те, що я не йшла говорити про ті важкості іншим людям, а завжди зверталася до Бога, і таким чином, змогла побудувати глибокі стосунки з Творцем, я здобула мир, довіру і впевненість. Зрозуміла, як сильно потребувала цих стосунків з Богом Отцем, як сильно Він мене любить і як я Його люблю.. Місіс Барбара сказала також і те, що перебування в Меджуґор’є є великим подарунком для неї. «Діти є Божим дарунком і це теж подарунок, мати змогу привезти їх сюди. Можливо важливо згадати і те, що ми з чоловіком довший час не могли мати дітей. Ці діти прийшли на світ, як плід молитви. Коли в нас з’явилися діти, я молилася за те, щоб бути для них не просто доброю мамою, а мати змогу виховувати їх в Божому дусі та прикладала до цього не мало зусиль, як матір. Зараз прийшов такий час, що вони тепер вчать мене духовного зросту своєю музикою, але також і власним прикладом ставлення до своїх батьків. Я вдячна Богу за те, що покликав мене стати матір’ю. Коли я тут, намагаюсь вчитись від Богородиці, дякую за дар материнства і також за той факт, що змогла народити дітей та ростити їх у вірі.»
