Греко-католицький календар:
Преп. Івана, Печерника
Апостол
Діян. 14, 6-18
6. вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю, 7. і там звіщали Євангелію. 8. У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9. Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10. сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити. 11. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.» 12. І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. 13. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14. Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: 15. «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, 16. який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17. хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!» 18. Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
Євангеліє
Йо. 7, 14-30
14. А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. 15. І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» 16. А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. 17. Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. 18. Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. 19. Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» 20. Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» 21. А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. 22. Тим то дав вам Мойсей обрізання, – воно й не від Мойсея, лише від предків, – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, – ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! 24. Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом!» 25. Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? 26. Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос? 27. Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» 28. Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, – а того ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.» 30. Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього – не настала бо ще його година.
