Муч. Калиніка
Апостол
2 Кор. 1, 12-20.
12. Слава наша – це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, – у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті. 13. Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою, 14. як вже зрозуміли нас частинно, що ми – ваша слава, як і ви – наша в день Господа нашого Ісуса Христа. 15. В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість, 16. а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею. 17. Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»? 18. Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.» 19. Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували – я, Сильван і Тимотей, – не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було. 20. Скільки бо обітниць Божих у ньому – «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
Євангеліє
Мт. 22, 23-33.
23. Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: 24. "Учителю”, – кажуть, – "Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. 25. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий і третій аж до сьомого. 27. Нарешті, після всіх померла й жінка. 28. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.” 29. Ісус у відповідь сказав їм: "Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. 30. У воскресінні не .женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: 32. Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!” 33. І чувши це народ, дивувався його навчанню.