† Св. Методія, учит. слов'ян, св. Євтихія
Іс. 49, 6-10
6. Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу.» 7. Так говорить Господь, Спаситель Ізраїля і його Святий, до зневаженого людьми, до погордженого в народі, до слуги у можновладних: «Царі побачать тебе і встануть, князі поклоняться заради Господа, що об'явивсь як вірний, заради Святого Ізраїля, що тебе вибрав.» 8. Так говорить Господь: «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, 9. щоб сказати в'язням: Виходьте!, а тим, що в пітьмі: Покажіться! Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. 10. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні.
Бт. 31, 3-16
3. Тоді Господь сказав до Якова: "Повертайсь на твою батьківщину, до твого роду, а я буду з тобою." 4. Отож Яків послав покликати Лію й Рахиль на поле, де були його отари, 5. і каже до них: "Бачу я з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як раніше, але Бог мого батька був зо мною. 6. Ви ж самі знаєте, що я всіма своїми силами працював для вашого батька. 7. А ваш батько ошукав мене й міняв десять раз мені платню, тож Бог не дав йому скривдити мене. 8. Як скаже було так: Клапчасті будуть твоя платня, то всі вівці котилися клапчастими. А як скаже: Строкаті будуть твоя платня, то всі вівці котилися строкатими. 9. І так забрав Бог скотину від вашого батька й дав мені. 10. Раз якось, коли парувалися, підвів я свої очі й уві сні бачу: аж ось козли, які спинались на самиць, були смугнасті, клапчасті і красі. 11. І каже до мене в сні ангел Божий: Якове! А я озвавсь: Я тут! 12. Тоді він каже: Підведи свої очі й глянь: усі козли, що спинаються на самиць, смугнасті, клапчасті й красі, бо я бачив усе, що Лаван чинить тобі. 13. Я – Бог Бетела, де ти помазав стовпа, де ти мені пообіцявся. Тепер же встань, вийди з цього краю. й повертайся в рідну землю." 14. Тоді Рахиль і Лія відповіли йому, кажучи: "Хіба для нас є ще якась частина в домі нашого батька? 15. Хіба не за чужих він нас уважає? Він же продав нас і зажер нашу ціну. 16. Все багатство, що його Бог забрав від нашого батька, воно наше й наших дітей. Тож роби тепер усе, що Бог тобі каже."
Прип. 21, 3-21
3. Чинити справедливість і суд – | ліпше в очах Господніх, аніж жертва. 4. Гордий погляд і бундючне серце | – ґрунт для гріха безбожних. 5. Задуми трудящого змагають до користи, | а кожен поквапний зазнає нестатків. 6. Надбання скарбів язиком брехливим | – марна пустота, що веде до смерти. 7. Насильство злих самих же їх погубить, | бо вони зрікаються правдиво чинити. 8. Крива дорога ледачого, | а чистого вчинки – праві. 9. Ліпше сидіти на краю покрівлі, | ніж з жінкою сварливою у спільній хаті. 10. Злого душа бажає зла; | в очах його і приятель не знаходить ласки. 11. Коли картають глузуна, недоросток стає розумним; | як мудрого навчають, він приймає науку. 12. Праведний назирає дім лихого, | а злих кидає в нещастя. 13. Хто затуляє вухо на крик бідака, | той сам кричатиме, та слухати ніхто не буде. 14. Дарунок, даний тайкома, гнів спиняє, | а в пазусі гостинець – лють запеклу. 15. Чинити правосуддя – праведному радість, | а лиходіям жах. 16. Людина, що збивається з розумної дороги, | в громаді тіней буде спочивати. 17. Хто любить радість, той буде злиденним; | хто любить вино та олію, той не розбагатіє. 18. Злий послужить на викуп справедливого, | а зрадливий – на викуп праведних. 19. Ліпше сидіти в землі пустинній, | ніж із жінкою сварливою та злісною. 20. В хаті мудрого дорогоцінні скарби й олія, | але дурний їх прогайнує. 21. Хто йде за справедливістю й милосердям, | – знайде життя й повагу.
