Римо-католицький календар
Середа ХV звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
Іс 10, 5-7. 13-16
Читання з Книги пророка Ісаї.
Так говорить Господь: «Горе Ассирії, палиці Мого гніву й посоху Мого обурення в Моїй руці! Я посилаю її на народ безбожний, виряджаю її на народ, який Мене гнівить, щоб грабувала його, обдирала до нитки, щоб топтала, немов грязюку на дорозі. Та вона іншої про те гадки, інакше мислить про те її серце: на думці в неї — вигубити, викорінити чимало народів.
Бо вона каже: “Силою моєї руки я зробила те і моєю мудрістю, бо я розумна. Я пересунула границі народів, загарбала їхні скарби і повикидала, немов велет, тих, хто сидить на троні. Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрала усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув”.
Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев’яний!» Тому Господь, Бог Сил, пошле худорлявість на її ожирілих, під Його славою займеться полум’я, мов полум’я пожару.
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 94 (93), 5-6. 7-8. 9-10. 14-15 (П.: пор. 14а)
Господь народу свого не відкине.
Господи, вони принижують народ Твій, *
спадщину Твою гноблять,
вдову і чужинця вбивають, *
сироті несуть погибель.
І говорять: «Господь не бачить, *
Бог Якова не помітить!»
Тож схаменіться, безумні з народу! *
Безглузді, коли ви розуму наберетесь?
Хіба Той, хто створив вухо, не чує? *
Або хто створив око, не бачить?
Хіба не докорить Той, хто повчає народи, *
хто навчає розуму людину?
Адже Господь свого народу не відкине *
і спадщини своєї не залишить напризволяще,
бо повернеться правда до суду, — *
дотримуються її всі щирі серцем.
Спів перед Євангелієм
Пор. Мт 11, 25
Алілуя, алілуя, алілуя.
Благословенний Ти, Отче, Господи землі і неба,
бо відкрив таємниці Царства немовлятам.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 11, 25-27
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу Ісус, відповідаючи, сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, бо втаїв Ти це від мудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо таким було уподобання в Тебе. Усе передане Мені Моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син — і той, кому тільки Син захоче відкрити».
Слово Господнє.
