Літургійні читання на ІІІ Великодню Неділю, рік А

ІІІ Великодня Неділя, рік А 

Перше читання
Діян 2, 14а. 22-33

Читання Діянь Апостолів

У день П’ятидесятниці Петро, ставши з Одинад­цять­ма, підвищив свій голос і звістив їм: «Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам Богом проявами сили, чудесами й знаменнями, які Бог вчинив через Ньо­го серед вас, як самі знаєте, — Його, виданого згідно з визначеним наперед задумом і передбаченням Бога, ви вбили, прибивши до хреста руками без­законників; та Бог Його воскресив, звіль­нивши від мук смерті, бо  вона не могла тримати Його під собою.
Давид говорить про Нього: “Я завжди ба­чив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє спочине у надії, бо Ти не залишиш душі моєї у відхлані  й не даси своєму Святому по­ба­чити тління. Ти дав мені пізнати дороги жит­тя і сповниш мене радістю перед Твоїм обличчям!”
Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж до сьогодні. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою урочисто пообіцяв йому посадити на його престолі когось з плоду його стегон, він, передвіщаючи, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться у відхлані, і тіло Його не побачить тління.
Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою Він був вознесений і, одержавши від Отця обітницю Святого Духа, вилив Його, як це ви бачите і чуєте». 

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 16, 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11(П.: пор. 11)

Життя дорогу дай мені пізнати
або: Господи, Ти даси мені пізнати дорогу життя
або: Алілуя.

Збережи мене, Боже, бо я на Тебе покладаю надію. *
Ти сказав Господу: «Ти — мій Господь».
Господь — частка мого спадку, Ти — моя доля; *
Ти — Той, хто оберігає мою спадщину.

Благословлятиму Господа, який дав мені пораду. *
Навіть ночами моє нутро давало мені настанови.
Я завжди маю Господа перед собою, — *
Він праворуч мене, я не похитнуся.

Через це зраділо моє серце і моє єство звеселилось, *
навіть моє тіло спочине у надії,
бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі *
і не даси своєму святому побачити тління.

Ти даси мені дорогу життя пізнати, *
повнота радості — перед Твоїм обличчям,
у Твоїй правиці — *
радість навіки.

Друге читання
1 Пт 1, 17-21

Читання з Першого Послання святого апостола Петра

Любі! Коли Отцем називаєте Того, хто нелицемірно судить кожного за вчинок, у страху проводьте час, в якому живете тут як чужинці, знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, пере­да­ного батьками, не тлінним сріб­лом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Хри­ста, як непорочного й чистого Агн­ця, який був передбачений ще перед заснуванням світу, але з’я­вився заради вас у кінці часів. Через Нього ви повірили в Бога, який підняв Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ваша віра й надія бу­ли на Бога.

Слово Боже

Спів перед Єванеглієм
Пор. Лк 24, 32

Алілуя, алілуя, алілуя

Господи Ісусе, відкрий нам Писання;
нехай палають серця наші, коли Ти до нас мовиш.

Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Лк 24, 13-35

† Читання святого Євангелія від Луки

Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали.
Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?»
Ті зупинилися, повні смутку.
У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?»
І запитав їх: «Що саме?»
А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Наза­ря­нином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвя­ще­ни­ки й наші старші на смертний при­суд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав  викупити Ізрáїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося.
Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він жи­вий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили».
Тоді Ісус сказав їм: «О неро­зум­ні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою сла­ву?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його.
І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
Та вони наполягали, ка­жучи: «Залишайся з нами, бо ве­чо­ріє, і день вже схилився».
І Він уві­йшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став не­види­мий для них.
І сказали вони один одному: «Хі­ба не палало в нас наше серце, коли Він го­ворив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?»
Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба.

Слово Господнє