Перше читання
Бут 17, 3-9
Читання з Книги Буття
Аврам припав на лице своє до землі, а Бог сказав до нього:
«Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком многоти народів Я тебе зроблю. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе.
І встановлю Я мій союз між мною й Тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш як чужинець, увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом».
Далі сказав Бог до Авраама: «Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 105(104), 4-5. 6-7. 8-9 (П.: пор. 8а)
Бог пам’ятає, що заповідав нам.
Шукайте Господа і Його силу, *
шукайте Його обличчя завжди.
Згадайте Його чуда, що Він зробив був; *
дива Його й вироки уст Його.
Потомки Авраама, слуги Його, *
діти Якова, Його вибранці!
Він Господь, Бог наш; *
суди Його – на всю землю.
Він вічно пам’ятає про союз свій, *
слово, що заповідав на тисячу родів,
союз, що уклав з Авраамом, *
і свою клятву Ісаакові.
Спів перед Євангелієм
Пс 95(94), 8аб
Хвала Тобі, Слово Боже.
Не будьте тверді серцем,
але слухайте голос Господа.
Хвала Тобі, Слово Боже
Євангеліє
Йн 8, 51-59
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус сказав до Юдеїв: «Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти».
А юдеї Йому: «Аж тепер ми збагнули, що Ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а Ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. Невже більший Ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого Ти з себе робиш?»
Ісус відрік: «Якщо Я самого себе прославляю, слава моя – ніщо. Отець же мій, про якого кажете: „Він Бог наш”, – Той мене прославляє. Та ви Його не спізнали, Я ж знаю Його. І коли сказав би Я, що не знаю Його, був би і Я такий, як ви, неправдомовець. Та Я Його знаю і бережу Його слово. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій – і звидів, і втішився».
Юдеї ж Йому: «Ще й п’ятдесят років нема Тобі, а Ти Авраама бачив?»
І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є». І вхопили каміння, щоб кинути на Нього, – та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.
Слово Господнє
