Послання Богородиці, Цариці миру, 25 серпня 2024 року «Дорогі діти! Сьогодні Моя молитва з вами за мир. Добро і зло борються та хочуть запанувати у світі й серцях людей. Будьте людьми надії, молитви та великої довіри до Бога-Творця, Якому все можливе. Нехай, дітоньки, мир запанує у вас та навколо вас. Благословляю вас Моїм Материнським благословенням, щоб ви, дітоньки, були радістю для всіх, кого зустрінете. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».
1. «Сьогодні моя молитва з вами за мир».
Хтось скаже: треба щось робити, докладати зусиль для миру, а не молитися. Правда є в тому, що потрібно щось робити. Але Богородиця також молиться. І Вона хоче, щоб ми молилися за мир із Нею.
Чому важливо молитися за мир?
Коли просимо Бога про мир, ми покладаємося не тільки на власні сили, але й на Бога. Бо знаємо, що наших сил і зусиль недостатньо. Бог хоче, щоб ми молилися, тому що таким чином ми розраховуємо на Нього, ми з’єднуємося з Ним. Якщо не молимося, то залишаємось на самоті, лише з нашими слабкими людськими силами.
Звичайно, ми повинні прагнути миру між нами, людьми, але лише з Богом ми можемо досягти його повністю. Кінець війни веде до миру, але справжній мир — це набагато більше. Війну можна зупинити, і дуже важливо спробувати її зупинити. Наприклад, зараз в Україні чи на Близькому Сході. Але навіть коли вона закінчиться, війна може тривати в серцях людей.
Крім того, любов починається вже в молитві, протилежністю якої є байдужість. Можливо, спочатку ми трохи цікавилися війнами, жертвами й людьми, які страждають в Україні чи на Близькому Сході, а потім дуже швидко до всього звикли, стали байдужими й нас уже не цікавить те, що там відбувається. А там стільки людей страждає!
Коли ми молимося за мир у згаданих краях, у нас народжується любов. Ми бажаємо добра тим людям, хочемо, щоб запанував мир. Якщо любов у нас сильна, це спонукатиме нас робити щось більше для миру в цих регіонах. І, звичайно, є способи...
2. «Добро і зло борються та хочуть запанувати у світі й у серцях людей».
Існує добро, існує і зло. І те, й інше існує у світі й у серцях людей. І добро, і зло воюють. Боже бажання полягає в тому, щоб у цій битві перемогло добро, а бажання злого полягає в тому, щоб перемогло зло.
Нас, християн, і взагалі вірян, звинувачують у тому, що ми спричинили війни та конфлікти між людьми та народами. Це правда. Але їхній неправильний висновок полягає в тому, що винна віра. Це не вина віри, а те, що ми, християни, зазнали невдачі, що ми не змогли дозволити добру перемогти. Це не вина Ісуса, а відсутність Ісуса в нас. Ісус каже: «Перебувайте в Мені, а Я у вас». Де був Ісус серед християн, коли вони вбивали одне одного та євреїв під час Першої та Другої світових війн? Тут християни були за милі від Ісуса. Це причина.
Тому важливо, що Богородиця в цьому посланні говорить про боротьбу й уживає слово «запанувати». Власне, навіть ми, християни, не врятовані від боротьби між добром і злом. І в нас є добро і є зло. І в нас може з’явитися заздрість. Ми теж можемо постраждати. Ми теж можемо злитися на інших. Іноді ми також не можемо терпіти когось, іноді не хочемо зустрічатися чи чути когось або навіть ненавидимо. Нам теж може бути важко прощати. Це все можливо.
Чи можемо і як саме можемо ми, християни, відрізнятися від невіруючих? Чи тим, що в нас ніколи не виникне заздрість чи ненависть, або що ніколи не станеться, що ми не терпітимемо інших? Ні, це неможливо. Хоч і віруючі, але ми залишаємось людьми. Але ми можемо відрізнятися від невіруючих, якщо в нас панує добро, а не зло, якщо панує любов, а не заздрість чи ненависть, якщо панує прийняття інших, а не відкидання та ворожість.
Ось чому ми молимося, бо знаємо, що не зможемо зробити це самі. Тільки з Господом ми досягнемо успіху. Тому важливо молитися про любов, бо коли в нас запанує любов, тоді запанує добро.
3. «Будьте людьми надії, молитви та великої довіри до Бога-Творця, Якому все можливо».
Марія говорить ці слова зі Свого досвіду. Власне, ангел Гавриїл не сказав їй: «Маріє, ти будеш матір’ю Бога, тож будеш позбавлена від усіх випробувань, турбот і хрестів». Ні, він сказав їй: «Маріє, Господь з тобою! Не бійся!» (Див.: Лк. 1, 28-30). Марія погодилась і сказала: «Нехай мені буде!»
Після цього її життя було зовсім не легким. Крім того, воно було сповнене випробувань і хрестів. Але Марія пройшла таке життя не сама, а з Господом, у надії та молитві та великій довірі до Бога-Творця. І вона пережила те, що їй уже сказав ангел, що з Богом усе можливо.
Цього хоче Марія і для нас. Не обіцяє нам безпроблемного життя. Не запрошує нас ізолюватися від світу, але хоче, щоб ми були людьми надії, молитви та великої довіри до Бога в цьому світі. Мати не могла б побажати нам нічого кращого, ніж це: бути здатними й готовими до життєвих шляхів, до часто важких викликів, а ми є здатні, якщо ми «озброєні» надією, молитвою і сильною вірою в Бога. Тоді нам нема чого боятися. Тоді й ми також відчуємо, як справді все можливо для Бога.
4. «Хай, дітоньки, запанує мир у вас і навколо вас».
І знову Богородиця вживає слово «запанує». Це дуже важливо, бо таким чином хоче сказати нам, що нас, християн, не обійдуть ні неспокій, ні хрести. Ми слідуємо за Ісусом, але ми є люди, ми є слабкі, ми падаємо, ми робимо помилки, ми спричиняємо неспокій серед людей і ми страждаємо через неспокій, який спричинили інші. Але важливо, щоб у нас і навколо нас запанував мир, щоб подолати неспокій, перемогти зло.
Майже неможливо, щоб неспокій не з’явився в нас і в наших сім’ях, але ми не повинні допустити, щоб неспокій, зло запанували, а зробити все, щоб мир і любов запанували, щоб перемогти зло.
Ніколи не забуваймо, що першим кроком до цієї мети завжди є молитва. І саме молитва за мир у нас, у наших серцях. Не в інших, а в нас, у мене. Наша молитва не є: «Дай йому чи їй, Господи, любові до мене», а: «Дай мені, Господи, любові до людини, яка терпіти не може мене або яку я терпіти не можу».
Моя мати Бернардіца (усі називали її Нада) розповіла мені про свій досвід незадовго до смерті. Це був як своєрідний заповіт. Деякі люди створювали їй проблеми, через що вона дуже страждала. Вирішила піти пішки – як обітницю до св. Антонія на Гумац. На Гумаці вона молилася так: «Боже, перетвори моїх ворогів на моїх друзів!» Вона каже, що відтоді мала спокій і ніколи не носила подібного тягаря у своїй душі.
Висновок: коли моє серце змінюється, коли в ньому запанує любов і мир, усе змінюється. Тоді й люди, і проблеми, і хрести виглядають інакше. Тоді вороги «розвертаються», перетворюються на друзів. Так, це є можливо. Для нас, людей, це часто не так, але з Господом усе можливо.
5. «Благословляю вас Своїм Материнським благословенням, щоб ви, дітоньки, були радістю для всіх, кого зустрінете».
Богородиця благословляє нас. Вона робить це тому, що вона мати, а мати хоче найкращого для своєї дитини. Кожна мати повинна щодня благословляти свою дитину, робити їй на чолі хрест і говорити: «Моя дорога дитино, нехай благословить тебе Бог!»
Але Богородиця благословляє нас ще з однієї причини: Вона хоче, щоб ми були радістю для всіх людей, яких зустрінемо в повсякденному житті. Тут ми розуміємо значення благословення Матері: благословенням зробити нас здатними досягти того, чого Вона від нас просить.
Чому Богородиця хоче, щоб ми були радістю для інших?
Хто буде радістю для людей, як не ми, християни? Хто буде радістю для тих, хто турбується про те, чи вистачить їм матеріальних благ, щоб вижити, як не ми, християни? Або для тих, хто не вірить? Чи для тих, чиї близькі померли? Чи для тих, у кого радість зникла через те, що вони з кимось конфліктують? Чи для тих, хто тяжко згрішив? Чи для тих, хто незадоволений життям або почувається нещасним? Або для тих, хто думає, що помилилися з покликанням, що не зреалізувалися?
Ісус приніс радість людям Своїм народженням і любов’ю до нас. А Марія приносить нам радість Своїми об’явленнями та Материнською любов’ю. Запрошуючи бути радістю для людей, яких зустрінемо, Марія хоче, щоб ми продовжували робити те, що Ісус і Вона роблять для нас. Тому Ісус і Марія хочуть бути радістю для людей, яких ми зустрінемо. Але вони хочуть цього через нас.
