Греко-католицький календар:
Апп. Ясона й Сосіпатра; мучч. Максима, Дади й ін.
Апостол
Діян. 15, 5-34
5. Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. 6. От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. 7. По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували. 8. І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, 9. і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. 10. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? 11. А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» 12. Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. 13. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! 14. Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. 15. З тим згоджуються і слова пророків, як написано: 16. А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, 17. щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім’я моє, – каже Господь, що чинить це, 18. йому відоме споконвіку. 19. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, 20. але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. 21. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.» 22. Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами. 23. Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт! 24. Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі, 25. то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, 26. людьми, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27. Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме. 28. Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного: 29. стримуватися від ідоложертвенного м’яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.» 30. Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, 31. а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою. 32. Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом. 33. По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали. 34. Сила задумав зостатися там.
Євангеліє
Йо. 10, 17-28
17. За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» 19. Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. 20. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» 21. Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» 22. Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. 23. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. 24. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» 25. Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене. 26. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. 27. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28. і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
