Греко-католицький календар:
Свщмч. Артемона Лаодикійського
Іс. 4, 2 – 5, 7.
2. В той день пагін Господній буде в красі й у честі, і плід землі – в величі й славі для тих, що в Ізраїлі зосталися цілі. 3. Хто зостанеться в Сіоні й лишиться в Єрусалимі, буде зватися святим, – кожен записаний для життя в Єрусалимі. 4. Коли Господь обмиє бруд дочок сіонських і очистить Єрусалим від крови, що посеред нього, духом суду й духом руйнування, 5. тоді він прийде й опочине над усяким місцем на горі сіонській і над її зборами, як хмара в день, як дим і як світло палаючого вогню у ночі. Бо слава Господня буде над усім, мов захист, 6. мов намет, щоб за дня давати тінь від спеки, мов притулок та сховок від дощу й бурі. 1. Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник. У любого мого був виноградник на родючім схилі. 2. Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона. 3. Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником! 4. Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив? Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі? 5. Отож я вам скажу, що зроблю з моїм виноградником? Розберу його огорожу, нехай його пустошать! Повалю його мур, нехай його топчуть! 6. Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і зійдуть на ньому будяки й тернина. Та й хмарам повелю я не пускати більше дощу на нього. 7. Виноградник Господа сил – то дім Ізраїля, а мужі юдейські – любе його садиво. І ждав він правосуду, – аж тут пролиття крови; ждав правди, – аж тут голосіння.
Бт. 3, 21 – 4, 7.
21. Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх. 22. І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки!” 23. Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. 24. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя. 1. Адам спізнав Еву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: "Я придбала людину з Господньої ласки.” 2. Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю. 3. По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. 4. Та й Авель приніс жертву – з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, 5. на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. 6. І сказав Господь до Каїна: "Чого ти розсердився? Чому похмурнів? 7. Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати.”
Прип. 3, 34 – 4, 22.
34. З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку. 35. Мудрі беруть у насліддя славу, | доля безумних – ганьба. 1. Слухайте, діти, батьківське навчання, | і зважайте, щоб розуму набрались, 2. бо я даю вам добру науку; | навчання мого не покидайте. 3. Бо й я був сином у мого батька, | ніжним та любим в очах моєї неньки. 4. Він учив і говорив до мене: | Нехай твоє серце держить мої слова твердо; | пильнуй мої накази, то й будеш жити. 5. Набирайсь мудрости, розуму набирайся, | не забувай, не відхиляйсь від слів моїх уст. 6. Не покидай її, і вона буде тебе зберігати; | люби її, і вона буде тебе охороняти. 7. Початок мудрости: здобувай мудрість! | Усім твоїм маєтком здобувай розум. 8. Цінуй її високо, й вона тебе підійме, | вона тебе прославить, коли ти її обіймеш; 9. вона тобі на голову вінець слави покладе | і пишною короною тебе прикрасить. 10. Слухай, мій сину, і сприймай мої вискази, | й років життя твого буде багато. 11. Дороги мудрости тебе навчаю, | веду тебе по стежках простих. 12. Коли ходитимеш, крокам твоїм не буде тісно, | а побіжиш – не спотикнешся. 13. Держись науки, її не занедбуй; | пильнуй її, вона бо життя твоє. 14. Не ходи стежкою безбожних, | і не простуй дорогою ледачих. 15. Ухиляйсь від неї, не ходи нею, | зверни із неї та й далі йди. 16. Вони бо й не заснуть, як зла не вчинять; | і сон їх покидає, як не підставлять комусь ногу; 17. вони бо їдять хліб злочинства | і п’ють вино насильства. 18. Дорога ж праведних, як світло зірниці, | що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний. 19. Путь безбожників неначе темрява теменна; | вони не відають, об що спіткнуться. 20. Мій сину! слухай слова мої уважно, | нахили вухо до моїх глаголів. 21. Нехай вони не відходять з-перед очей у тебе, | сховай їх в осерді твого серця, 22. вони бо життя тому, хто їх знайде, | і здоров’я для всього його тіла.
