Греко-католицький календар:
Свщмч. Теодота, єп. Киринейського
Іс. 28, 14-22
14. Слухайте ж слово Господнє, ви, глузливці, що правите народом цим у Єрусалимі! 15. Через те, що ви кажете: «Зо смертю ми союз уклали, вчинили ми з Шеолом угоду; коли бич згубний пройде, нас не досягне, бо ми з брехні зробили собі сховок, з неправди -захист» – 16. тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться. 17. За мірило я візьму правило, за висок – справедливість. Град змете сховок брехні, і захист води змиють. 18. Скасований буде союз ваш із смертю, і ваша угода з Шеолом не встоїться, і коли бич згубний пройде, він вас розшматує. 19. Раз-у-раз, як буде проходити, він вас захопить; а буде проходити він щоранку, вдень і вночі. Єдино страх навчить вас.» 20. І ліжко буде занадто коротке, щоб простягнутися на ньому, і покривало занадто вузьке, щоб обгорнутись. 21. Бо Господь устане, як на Перацім-горі, розгнівається, як у Гівеон-долині, щоб учинити чин свій, чин дивний, і щоб зробити своє діло, діло незвичайне. 22. Тож не глузуйте! А то кайдани ваші стануть ще тугіші, бо я чув від Господа, Бога сил, вирок погибелі, призначений для всього краю.
Бт. 10, 32 – 11, 9
32. Такі то були родини синів Ноя за їхніми родами та за їхніми племенами; від них розповсюдились народи по землі після потопу.1. Уся земля мала одну мову й одні слова. 2. І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там. 3. Вони сказали один до одного: "Нумо лишень робити цеглу та випалювати її.” І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу. 4. Та й сказали: "Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі.” 5. Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували 6. і мовив Господь: "Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. 7. Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного.” 8. І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто. 9. Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
Прип. 13, 20 – 14, 6
20. Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, – той зледачіє. 21. Грішних переслідує нещастя, | а добро – нагорода праведним. 22. Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться. 23. Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине. 24. Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає. 25. Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.1. Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками. 2. Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує. 3. В устах дурного – бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають. 4. Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий. 5. Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає. 6. Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.
