† 40 мучч. Севастійських
Іс. 5, 7-16.
7. Виноградник Господа сил – то дім Ізраїля, а мужі юдейські – любе його садиво. І ждав він правосуду, – аж тут пролиття крови; ждав правди, – аж тут голосіння. 8. Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни! 9. Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців.» 10. Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу. 11. Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі! 12. Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать. 13. За те ж народ мій необачний потрапить у неволю; знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги. 14. Зате Шеол розтулив широко свою пельку і роззявив свою безмірну пащеку; і провалиться туди його слава та юрба гомінка й галаслива з усім, що в ньому веселиться. 15. Похилиться людина, смириться смертний, і очі гордих смиряться. 16. А Господь сил на суді вознесеться, і Бог, святий у справедливості, появить свою святість.
Бт. 4, 8-15.
8. І сказав Каїн до Авеля, свого брата: "Ходімо но в поле." І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. 9. Тоді Господь сказав до Каїна: "Де Авель, брат твій?" Той відповів: "Не знаю. Хіба я сторож брата мого?" 10. А Господь промовив: "Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. 11. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. 12. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі." 13. І сказав Каїн до Господа: "Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести! 14. Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб'є мене." 15. Тоді Господь сказав до нього: "Якщо хтось уб'є Каїна, то зазнає помсти всемеро." Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його.
Прип. 5, 1-15.
1. Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого: 2. щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла. 3. Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії, 4. але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний. 5. Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу. 6. Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже. 7. Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх. 8. Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому, 9. щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ – людям немилосердним; 10. щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім, 11. щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють, 12. щоб не казав: "Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором? 13. Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха. 14. Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!” 15. Пий воду з твого водозбору, | воду, що б'є із власної криниці.
