ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Діян 22, 30; 23, 6-11
Читання з Діянь Апостолів.
Тими днями, бажаючи краще дізнатися, в чому юдеї звинувачують Павла, трибун звільнив його з кайданів і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон. І, привівши Павла, поставив його перед ними. Зрозумівши, що одна частина тут – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: «Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію і за воскресіння мертвих мене судять!» Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. Адже садукеї твердять, що немає ані воскресіння, ані ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге. І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: «Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як дух заговорив до нього чи ангел?» А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони не роздерли Павла, наказав воїнам зійти, щоб забрати його з-посеред них і відвести до казарми. А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: «Будь відважним! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба й у Римі засвідчити!» Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 16, 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11
Рефрен: Врятуй нас, Боже, Ти – наша надія.
1.Збережи мене, Боже, бо я на Тебе покладаю надію. *
Ти сказав Господу: «Ти – Господь мій».
Господь – частка мого спадку, Ти – моя доля; *
Ти – Той, хто мою спадщину оберігає.
2.Благословлятиму Господа, який дав мені пораду. *
Навіть ночами моє нутро давало мені настанови.
Я завжди маю Господа перед собою, – *
Він праворуч мене, я не похитнуся.
3.Через це зраділо моє серце і моє єство звеселилось, *
навіть моє тіло спочине у надії,
бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі *
і не даси своєму святому побачити тління.
4.Ти даси мені дорогу життя пізнати, *
повнота радості – перед Твоїм обличчям,
у Твоїй правиці – *
радість навіки.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Йн 17, 21
Алілуя, алілуя, алілуя.
Нехай усі будуть одне, –
так, як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі,
аби світ повірив, що Ти Мене послав, –
Господь говорить.
ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 17, 20-26
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче святий, благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, – так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, – щоб і вони в Нас були одне, аби світ повірив, що Ти Мене послав. І Я славу, яку Ти Мені дав, дав їм – щоби були одне, як і Ми одне. Я в них, а Ти – в Мені, щоб були досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, так як і Мене полюбив. Отче, ті, яких Ти Мені дав, – хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від заснування світу. Отче праведний, і світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав; й оці пізнали, що Ти Мене послав. І Я явив їм Твоє Ім’я, і являтиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них». Слово Господнє.
