Римо-католицький календар
ХІІІ Звичайна Неділя, рік Б
Перше читання
Мудр 1, 13-15; 2, 23-24
Читання з Книги Мудрості.
Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живих. Він бо створив усе на те, щоб існувало, і творіння світу — цілющі, немає в них жодної смертоносної отрути, і царства смерті на землі немає, бо справедливість — безсмертна. Адже Бог створив людину для безсмертя і вчинив її за образом власної вічності. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, а скуштують її ті, хто йому належить.
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 30(29), 2 і 4. 5-6аб. 11 і 12а і 13б (П.: пор. 2а)
Звеличу Бога, бо мене воздвигнув.
Або: Звеличу Тебе, Господи, бо Ти мене витяг.
Господи, звеличу Тебе, бо Ти мене витяг *
і моїм ворогам не дав насміятися наді мною.
Господи, Ти вивів мою душу з шеолу, — *
Ти врятував мене з-поміж тих, які сходять у могилу.
Співайте Господу, Його побожні, *
пам’ять Його святості прославляйте.
Адже на мить гнів у Нього, †
а все життя Його благовоління: *
ввечері плач вселиться, а на ранок — радість.
Почуй, Господи, і мене помилуй! *
Пошли помічі, Господи, мій Боже!
Ти мій плач обернув мені на танець — *
буду славити Тебе я вічно.
Друге читання
2 Кор 8, 7. 9. 13-15
Читання з Другого послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Оскільки ви в усьому маєте достаток: у вірі, слові, знанні, в різних турботах, у нашій любові до вас, — то і в цій доброчинній справі збагачуйтеся. Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас Він став убогим, аби ви збагатилися Його зубожінням.
А це все не для того, щоб інші мали полегшення, а ви — труднощі, але для рівності. У нинішній час ваш достаток нехай покриє їхню нестачу, щоб і їхній достаток покрив вашу нестачу, — щоб існувала рівність; як написано: «Той, хто зібрав багато, не мав надміру, а хто зібрав мало, не мав нестачі».
Слово Боже.
Спів перед Євангелієм
Пор. 2 Тим 1, 10б
Алілуя, алілуя, алілуя.
Спаситель наш Ісус Христос смерть знищив,
а життя освітив Євангелієм.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мк 5, 21-43 (довше)
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятован й жила!»
І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, — почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: «Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — буду врятована!» І враз всохло джерело її крові, і вона відчула в тілі, що була зцілена від хвороби.
Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: «Хто доторкнувся до Мого одягу?»
А Його учні говорили Йому: «Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: “Хто доторкнувся до Мене?”»
І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.
Він же промовив до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе ! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги».
Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?»
Ісус, почувши промовлене слово, говорить старшому синагоги : «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана — брата Якового.
Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!»
Та з Нього почали насміхатися. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
І, взявши дитину за руку, говорить до неї: «Таліта, кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!»
І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І нестямилися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Слово Господнє.
Євангеліє
Мк 5, 21-24. 35б-43 (коротше)
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятован й жила!»
І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп.
І прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?»
Ісус, почувши промовлене слово, говорить старшому синагоги : «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана — брата Якового.
Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!»
Та з Нього почали насміхатися. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
І, взявши дитину за руку, говорить до неї: «Таліта, кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!»
І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І нестямилися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Слово Господнє.
