П’ятниця ХХ звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
Єз 37, 1-14
Читання з Книги пророка Єзекиїла
Тими днями рука Господня була на мені, і вивів мене Господь у дусі й поклав мене серед долини; долина ж та була повна костей. Обвів Він мене навкруги них, і ось було їх дуже багато по долині, і всі вони були пресухі. І промовив до мене: «Сину людський! Чи оживуть ці кості?» Я відповів: «Господи Боже, Ти знаєш». Тоді сказав до мене: «Проречи над цими кістками й скажи до них: «Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось Я введу в вас дух, і ви знов оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, Я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що Я – Господь»». Я прорік, як мені було наказано; і як я пророкував, виник шум, і ось настав рух, і кістка до кістки стала наближатись. Глянув я – як ось на них жили, і поросли на них тілом, а зверху вкрила їх шкіра, та не було в них духу. І Він сказав до мене: «Проречи до духу, проречи, сину людський, і скажи до духу: Так говорить Господь Бог: «Із чотирьох вітрів прийди, духу, та й подихни на оцих повбиваних, щоб вони ожили»». І я прорік, як Він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та й повстали на ноги – сила-силенна люду. Тоді Він сказав до мене: «Сину людський! Оті кості – це все дім Ізраїля. Вони кажуть: «Кості наші висохли, надія наша пропала, прийшов кінець нам!» Тому пророкуй і скажи їм: Так говорить Господь Бог: «Ось Я відчиню гроби ваші, і виведу вас, Мій народе, з гробів ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю. І зрозумієте, що Я – Господь, як відчиню ваші гроби та й виведу вас, Мій народе, з гробів ваших, і дам вам дух Мій, і ви знову оживете, і Я розміщу вас на землі вашій, і зрозумієте, що Я – Господь; Я сказав і зроблю це» – слово Господнє». Слово Боже.
//
Псалом респонсорійний
Пс 107(106)
Господа славте, милість Його вічна.
Так нехай скажуть ті, що їх викупив Господь, *
котрих він викупив з руки гнобителя
і котрих зібрав з країв, *
зо сходу й заходу, з півночі і з-поза моря.
Вони блукали пустинею, на безлюдді, *
дороги не знайшли до міста, де б їм жити.
Голодні й спраглі, – *
душа їхня всередині умлівала;
Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, *
і Він визволив їх із скорбот їхніх.
Він вів їх дорогою простою, *
щоб ішли до міста, де б їм жити.
Хай славлять Господа за Його милість *
і чудеса Його над людськими синами.
Бо Він наситив спраглу душу *
і зголоднілу душу сповнив благом.
Спів перед Євангелієм
Пс 25(24), 4б. 5
Алілуя, алілуя, алілуя.
Навчи мене, Господи, ходити Твоїми стежками,
Напути мене по Твоїй правді і навчи мене.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 22, 34-40
† Читання святого Євангелія від Матея
Того часу фарисеї, почувши, що Ісус закрив уста садукеям, зібралися разом, і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його: «Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?» Він же сказав йому: «Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою! Це – перша і найбільша заповідь. Друга – подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки». Слово Господнє.
