Літургійні читання на четвер ХХХІІІ звичайного тижня, рік І (РКЦ) Джерело: CREDO

У ті дні у місто Модін прибули царські посіпаки, що примушували до відступництва, щоб жертвувати, і багато з Ізраїля перейшло до них. Маттатія ж і його сини зібрались осторонь. Заговорили царські посіпаки й мовили до Маттатії: "Ти у цім місті славний ватажок і сильний, із синами та братами навкруги себе. Тож приступи першим та виконай царський наказ, як то зробили всі народи, мужі юдейські й ті, що зосталися в Єрусалимі, то й станете, сам ти й твої сини, царськими друзями. Ти і твої сини будете обсипані сріблом і золотом та силою дарунків”. Відповів Маттатія й голосно промовив: "Навіть якби всі народи в державі царській послухалися царя й усі до одного відступили від своєї батьківської віри і прийняли його накази, я з моїми синами й братами буду пильнувати Союз батьків наших. Хай Бог боронить, щоб ми покинули Закон і установи! Слів царських ми слухати не будемо, щоб відступити від нашої віри, чи то направо, чи наліво”. Як тільки він вимовив слова ці, якийсь чоловік, юдей, на очах усіх приступив, щоб жертвувати на жертовнику у Модіні, згідно з царським наказом. Узрів те Маттатія, скипів, увесь затрясся, запалав гнівом за правду, кинувсь на нього і на вівтарі його заколов. Та й чоловіка царського, що примушував жертвувати, теж убив під ту пору, а жертовник повалив на землю. Він палав ревністю до Закону, як Фінас проти Замбрі, сина Шалома, і став кричати голосно по місті: "Хто ревнує за Закон і зберігає Союз, нехай іде за мною!” І втік, сам він і його сини, у гори, покинувши все, що мали вони в місті. Тоді багато тих, що плекали справедливість та правду, повтікали у пустиню, щоб там оселитись.

Cлово Боже