Поклик до Бога

О Боже, наше серце в такій безодні від Тебе,

хоча й з'єднане з Твоїм Серцем.

Воно хитається між Тобою і сатаною.

Не дозволяй йому цього!

І кожен раз, коли серце наше

розривається між добром і злом,

нехай Твоє світло нас освітить,

щоб серце наше стало цілісним.

І не допусти ніколи,

щоб були в нас дві любові,

щоб були в нас дві віри,

щоб були в нас одночасно брехня і правда,

любов і ненависть,

чесність і безчестя,

смирення і гординя.

Але допоможи нам, щоб наше серце піднеслось до Тебе,

як мале дитя,

і нехай у нашому серці запанує мир,

якого воно так завжди прагне.

Нехай Твоя свята воля й Твоя любов

замешкають у нас, які хоча б іноді

дійсно хочуть бути Твоїми дітьми.

І тоді, Господи,

коли ми вже не хочемо ними бути,

згадай про наше попереднє бажання,

щоб ми знову могли прийняти Тебе.

Ми відкриваємо Тобі своє серце – нехай

у ньому мешкає Твоя свята любов!

Ми відкриваємо Тобі свої душі – нехай

Твоє святе милосердя зглянеться над нами,

щоб ми ясно усвідомлювали свої гріхи й щоб

усвідомлювали, що гріх – це те, що оскверняє нас.

Боже, ми хочемо бути Твоїми дітьми,

смиренними й відданими,

щирими й люблячими,

такими, якими бажає бачити нас Отець.

Допоможи нам, Ісусе, Брате наш,

нехай Твій Отець буде добрий до нас,

а ми – добрими до Нього.

Допоможи нам, Ісусе, щоб ми зрозуміли милість,

яку дає нам Отець:

тому що іноді ми не чинили доброго,

сприймаючи благо як зло.

"Слава Отцю" (3 р.).

22.6.1985