Вербна неділя
Лк 19, 28-40
+ Слова Євангелія від святого Луки
Ісус пішов попереду, простуючи до Єрусалиму.
Коли наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, кажучи: «Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть. Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв’язуєте? – ви скажете: "Господь його потребує”».
Пішовши посланці, знайшли, як Він сказав їм. Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх: «Навіщо відв’язуєте осля?»
Ті відповіли: «Господь його потребує».
А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. І як Він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада Його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, кажучи:
«Благословен Цар,
що йде в ім’я Господнє!
Мир на небі
і слава на висотах!»
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали Йому: «Учителю, заборони Твоїм учням».
Він же відповів: «Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння».
Слово Господнє
Перше читання
Іс 50, 4-7
Читання з Книги пророка Ісаї
Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував своїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся.
Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування.
Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 22(21), 8-9. 17-18а. 19-20. 23-24 (П.: пор. 2а)
Боже мій, Боже, чом мене покинув?
Всі, хто на Мене дивляться, глузують з Мене, *
кривлять губи, кивають головою:
«Поклавсь на Господа, нехай Його рятує; *
нехай Його спасає, коли Він Його любить!»
Бо пси Мене обсіли, *
і лиходіїв зграя Мене оточила.
Пробили Мені руки й ноги, *
1всі мої кості Я міг би полічити.
Одежу мою ділять між собою, *
і на хитон мій жеребок кидають.
Та Ти, о Господи, не віддаляйсь; *
о моя сило, притьмом прийди Мені на допомогу.
Я сповіщу моїм братам про Твоє ім’я,
хвалитиму Тебе серед громади:
«О ви, що боїтеся Господа, Його хваліте;
бійтеся Його, потомки Ізраїля!»
Друге читання
Флп 2, 6-11
Читання з Послання святого Павла Апостола до филип’ян
Ісус Христос, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.
Тому і Бог Його вивищив і дав Йому ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, щоб Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Флп 2, 8-9
Слава Тобі, Царю віків.
Задля нас Христос став слухняним аж до смерті,
смерті ж хресної.
Тому і Бог Його вивищив
і дав Йому ім’я, що понад усяке ім’я.
Слава Тобі, Царю віків.
Для зручності виконуючих Господню Муку,
в тексті вміщено наступні знаки:
X – слова Ісуса
Є. – слова Євангелиста
І. – слова інших поодиноких осіб
Н. – слова кількох осіб або натовпу людей
Євангеліє
Лк 22, 14 – 23, 56
Мука нашого Господа Ісуса Христа від святого Луки
Остання Пасха
Є. І як прийшла година, сів Ісус до столу й апостоли з Ним. І Він до них промовив: X Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж Мені страждати, бо кажу вам, Я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві. Є. І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: X Візьміть її і поділіться між собою, бо, кажу вам: Віднині Я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже царство.
Установлення Пресвятої Євхаристії
Є. І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: X Це – моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.
Є. Так само чашу по вечері, кажучи: X Ця чаша – це Новий Завіт у моїй Крові, що за вас проливається.
Ісус прорікає зраду
X Одначе, ось рука того, що Мене видасть, на столі зо Мною. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що Його видає. Є. І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
Суперечка між апостолами
Є. Знялася між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. Ісус сказав їм: X Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, Я між вами як Той, що служить.
Ви ті, що перебували зо Мною у моїх спокусах, і Я звіщаю вам царство, як Мені звіщав Отець мій, щоб їли й пили за столом у моїм царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
Обітниця для Петра
X О Симоне, Симоне! Ось сатана настав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.
І. Господи, – Є. сказав Петро до Нього, – І. з Тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть. Є. А Ісус мовив: X Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, Мене не знаєш.
Хвилина змагання
Є. Далі сказав їм: X Як Я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?
Н. Нічого, – Є. відповіли. Він же до них промовив:
X А тепер – хто має калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. Кажу вам: Має сповнитись на Мені, що написане: Його зараховано до злочинців, – бо те, що стосується до Мене, кінця доходить. Є. Вони казали: Н. Господи! Ось два мечі тут. Є. А Він відповів їм: X Досить!
Молитва Ісуса у Гетсиманії
Є. Тоді вийшов Він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за Ним пішли і Його учні. Якже прибув на місце, Він сказав їм: X Моліться, щоб не ввійти в спокусу. Є. І Сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: X Отче, коли Ти хочеш, віддали від Мене цю чашу, тільки хай не моя, а Твоя буде воля! Є. Тоді з’явився Йому ангел з неба, що підкріплював Його. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт Його став, мов каплі крови, що падали на землю. Підвівшись від молитви, Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. І сказав їм: X Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти у спокусу!
Схоплення Ісуса
Є. Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб Його поцілувати. А Ісус сказав до нього: X Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина? Є. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: Н. Господи, чи не вдарити нам мечем? Є. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. Ісус озвався: X Лишіть но! Є. І доторкнувшися до вуха, Він зцілив його. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти Нього: X Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями! Як Я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на Мене; та це ваша година, і влада темряви.
Відречення Петра
Є. Схопивши Ісуса, вони повели Його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за Ним здалека. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: І. І цей з Ним був! Є. А він відрікся, кажучи: І. Не знаю Його, жінко! Є. Та трохи згодом другий, побачивши його: І. І ти з них, – Є. каже. Але Петро відповів: І. Ні, чоловіче!
Є. А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: І. Справді, і цей з Ним був! До того він і з Галилеї! Є. Петро озвавсь: І. Не знаю, чоловіче, що ти кажеш. Є. І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: Петре, перше, ніж півень заспіває, ти Мене відречешся тричі. І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
Висміювання з Ісуса
Є. Тим часом люди, що держали Його, б’ючи Його, над Ним знущалися і, накривши, питали Його: Н. Пророкуй, хто той, що вдарив Тебе? Є. І багато іншого, глузуючи, говорили на Нього.
Перед Радою
Є. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели Його на суд свій і казали: Н. Коли Ти – Христос, скажи нам. Є. Він відповів їм: X Коли скажу вам, ви не повірите; а якщо вас спитаю, ви не відповісте. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили. Є. А всі сказали: Н. То, значить, Ти Син Божий? Є. Він сказав до них: X Самі ж кажете, що Я. Н. Навіщо нам ще свідки, – Є. сказали ті, – Н. самі ми чули з уст Його.
Ісус перед Пилатом
Є. Тоді встала вся їхня громада, і повели Його до Пилата. І заходились Його винуватити, кажучи: Н. Цього ми знайшли, що Він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що Він – Христос-Цар. Є. Пилат спитав Його: І. Ти цар юдейський? Є. А Ісус у відповідь сказав до нього:
X Ти кажеш. Є. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: І. Я не знаходжу ніякої провини на цій людині. Є. Вони ж наполягали і кричали: Н. Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди. Є. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; а довідавшися, що Він з-під влади Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
Ісус перед Іродом
Є. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити Його, тому, що чув про Нього й сподівавсь бачити від Нього якесь чудо. Силу питань він Йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно Його винуватили. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши Його й насміявшись з Нього, надів на Нього білу одіж і відіслав Його назад до Пилата. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
Ісус знову перед Пилатом
Є. Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, Пилат промовив до них: І. Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові ніякої провини в тому, про що оскаржуєте Його. Та й Ірод ні, бо ж відіслав Його до нас. Виходить, отже, що Він не допустився нічого, гідного смерти. Тож я Його покараю і відпущу.
Народ відрікається від Ісуса
Є. Треба ж було їм одного випустити з-за празника. Та вони всі разом закричали: Н. Убий цього, а відпусти нам Варавву! Є. Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були в в’язницю. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. Та вони закричали: Н. Розіпни, розіпни Його! Є. І втретє він до них промовив: І. Яке ж бо зло вчинив Він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши Його, відпущу. Є. Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб Його розіп’яти. І крик їхній переміг. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
Хресна дорога
Є. І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: X Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! – і горбам: Покрийте нас! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде? Є. З Ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
Розп’яття
Є. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: X Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять. Є. Коли ж ділили Його одіж, то кидали жереб.
Глузування з Ісуса на хресті
Є. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: Н. Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли Він – Месія Божий, Вибраний!
Є. Вояки також глузували з Нього; підходячи до Нього й подаючи Йому оцет, примовляли: Н. Коли Ти цар юдейський, спаси себе самого!
Є. А був над Ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: Це – цар юдейський.
Каяття розбійника
Є. Один із повішених злочинців зневажав Його, кажучи: І. Хіба Ти не Христос? Спаси себе і нас! Є. А другий, озвавшися, скартав його й мовив: І. Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. Є. І додав: І. Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє царство. Є. Сказав Ісус до нього:
X Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо Мною в раї.
Смерть Ісуса
Є. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: X Отче, у Твої руки віддаю духа мого! Сказавши це, Він віддав духа.
Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші.
Після смерті Ісуса
Є. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: І. Справді цей чоловік був праведний. Є. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися додому, б’ючи себе у груди. Усі ж Його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за Ним з Галилеї, дивилися на це.
Похорон Ісуса
Є. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна, що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. Зняв він Його з хреста й, обгорнувши Його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.
Жінки ж, які прийшли були з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса. Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.
Слово Господнє
Євангеліє коротше
Лк 23, 1-49
Мука Господа нашого Ісуса Христа від святого Луки
Ісус перед Пилатом
Є. Старші народу, первосвященики та книжники повели Ісуса до Пилата. І заходились Його винуватити, кажучи: Н. Цього ми знайшли, що Він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що Він – Христос-Цар. Є. Пилат спитав Його: І. Ти цар юдейський? Є. А Ісус у відповідь сказав до нього:
X Ти кажеш. Є. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: І. Я не знаходжу ніякої провини на цій людині. Є. Вони ж наполягали і кричали: Н. Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.
Є. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; а довідавшися, що Він з-під влади Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
Ісус перед Іродом
Є. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити Його, тому, що чув про Нього й сподівавсь бачити від Нього якесь чудо. Силу питань він Йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно Його винуватили. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши Його й насміявшись з Нього, надів на Нього білу одіж і відіслав Його назад до Пилата. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
Ісус знову перед Пилатом
Є. Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, Пилат промовив до них: І. Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові ніякої провини в тому, про що оскаржуєте Його. Та й Ірод ні, бо ж відіслав Його до нас. Виходить, отже, що Він не допустився нічого, гідного смерти. Тож я Його покараю і відпущу.
Народ відрікається від Ісуса
Є. Треба ж було їм одного випустити з-за празника. Та вони всі разом закричали: Н. Убий цього, а відпусти нам Варавву! Є. Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були в в’язницю. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. Та вони закричали: Н. Розіпни, розіпни Його! Є. І втретє він до них промовив: І. Яке ж бо зло вчинив Він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши Його, відпущу. Є. Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб Його розіп’яти. І крик їхній переміг. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
Хресна дорога
Є. І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: X Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! – і горбам: Покрийте нас! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде? Є. З Ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
Розп’яття
Є. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять. Коли ж ділили Його одіж, то кидали жереб.
Глузування з Ісуса на хресті
Є. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: Н. Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли Він – Месія Божий, Вибраний!
Є. Вояки також глузували з Нього; підходячи до Нього й подаючи Йому оцет, примовляли: Н. Коли Ти цар юдейський, спаси себе самого!
Є. А був над Ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: Це – цар юдейський.
Каяття розбійника
Є. Один із повішених злочинців зневажав Його, кажучи: І. Хіба Ти не Христос? Спаси себе і нас! Є. А другий, озвавшися, скартав його й мовив: І. Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, Цей же не зробив нічого злого. Є. І додав: І. Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє царство. Є. Сказав Ісус до нього:
X Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо Мною в раї.
Смерть Ісуса
Є. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: X Отче, у Твої руки віддаю духа мого! Є. Сказавши це, Він віддав духа.
Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші.
Після смерті Ісуса
Є. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: І. Справді цей чоловік був праведний. Є. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися додому, б’ючи себе у груди. Усі ж Його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за Ним з Галилеї, дивилися на це.
Слово Господнє
